Після "Інтернату", який до речі справив на мене дуже сильне враження, у мене виникло бажання продовжити знайомство із творчістю Сергія Жадана. Таким чином я взявся за його роман "Ворошиловград" написаний ще у відносно далекому 2010 році. Ось він прочитаний і я вирішив поділитися своїм враженням від жаданівської прози. Скажу відверто - роман викликав у мене неоднозначну оцінку. Деякі речі я не розумів, а деякі миттєвості історії викликали справжні непереборні емоції. Іноді я порівнював роман із фільмами відомого сербського кінорежисера боснійського походження Еміра Кустуриці, де все змішалося в такий клубок від яких перехоплювало дихання. В романі переплелося все: журба, іронія, драма. голосні крики героїв і неоднозначні вчинки персонажів. Роман не має чітких граней і він наче флюгер, який дме за волею вітру. Жадан створив реальних персонажів - Геру, Кочу, Травмованого, та інших, яких ми можемо зустріти на кожному кроці свого життя. Історія не проста для сприйняття, але в неї є щось особливе, непересічне. Події розвиваються стрімко і непередбачувано, як у атракціоні який вийшов із ладу. Теми, які намагався розвити у романі Жадан, завжди будуть вічні для суспільства. Це і кохання, і відданість слову і ділу яким ти займаєшся, навіть якщо на карту поставлено твоє життя. Це роман про силу чоловічої дружби і притяжінню до рідної землі. "Ворошиловград" - це щось нове у сучасній українській літературі. Це і гротеск, і марення, фантастика і реальність нашого такого непростого світу. Але це роман про життя у всіх його формах, які так властиві нам - людям. Нема сенсу розповідати сюжет роману. Щоб щось відчути - треба пропустити його скрізь себе, а вже потім говорити. Як висновок - "Ворошиловград" літературний експеримент від Сергія Жадана. Він не для кожного читача. Мені зайшов і надовго затримається у моїй пам'яті. Дану книгу рекомендую не тільки шанувальникам творчості Жадана і тим, хто не боїться взятися за справжню українську літературу.

У Германа Корольова обличчя мрійника, душа якого вічно витає десь далеко, а сам він заглиблений у світ своїх мрій і фантазій. Обличчя того, хто погано почувається у реальному світі. Роман Жадана -це роман про різноманітних аутсайдерів капіталістичної України. Вразливий і наївний Герман зберіг душу дитини. Видається, що він відкидає дійсність і матеріальний світ на користь своїх мрій і снів. Воліє жити у вигаданому світі. Чому? Бо цей світ є його втечею від світу матеріального, який приносить тільки розчарування й біль. Всупереч своїй волі він змушений вступити в боротьбу за автозаправку брата. Розташована вона де дідько на-добраніч каже. Але саме тут Герман відкриває мікросвіт таких самих, як він, мрійників, яких твердолобі матеріалісти назвали б диваками або ж навіть вар'ятами. Тут у вагончику живе колишній зек Коча, який тричі розлучався з однією жінкою; розтовстілий футболіст Шура Травмований, місцевий дон Жуан і "бог карданних валів"; приваблива, хоч і немолода циганка -німфоманка Тамара; пацанка Катя, яка вічно шукає свою вівчарку; механік Ернст, який полює в степах на німецький танк. Герман стає частиною мрій для кожного з них. Герої "Ворошиловграду" живуть ніби в підвішеному стані між двох світів. Однак важко розрізнити, де проходить межа, де закінчується сон і починається дійсність. Жадан множить символи, деякі з них можуть дратувати нас своїм маньєризмом. Він змішує жанри, від гротеску переходить до реалізму, від комедії до трагедії. Але це шаленство є послідовним. Жадан протиставляє світ мрій раціональній дійсності як шанс не тільки втечі, а й збереження власної особистості.