Герої та героїні цієї книжки зазнали на війні різних втрат: хтось втратив руку чи ногу, обидві ноги чи обидві руки, око, зуби чи пів черепа. Інші — спокій, здатність міцно спати, а часом — і сенс життя. У когось «по­сипався» хребет, а в когось — нерви. У багатьох війна забрала не лише здоров’я, а й друзів, побратимів, коханих, рідну домівку. Натомість залишила в душі величезну пустку.

У книжці Анастасії Федченко ви прочитаєте 11 історій переможців і переможниць. Вони на протезах підкорюють Говерлу й біжать марафони, стрибають з парашутом та здобувають медалі на спортивних змаганнях, працюють, подорожують і народжують дітей. У кожного свій шлях і свій темп: хтось досі не може спокійно згадувати момент поранення, а хтось жорстко жартує про втрачені кінцівки. Ці історії змушують плакати, сміятися, холонути від жаху й дивуватися світлу, якому є місце навіть на війні. Вони — надихають.

Ця книжка не лише для людей, що бачили війну зблизька, вона — для кожного з нас (і про кожного з нас). Адже будь-які наші рани і втрати — видимі чи невидимі — можуть стати якорем, а можуть — трампліном до чогось абсолютно нового.