Саме таке враження про топ-менеджмент компаній у мене склалось після прочитання цієї книжки. Всі чудово знали про те, що виробляє Вайнштайн: рада директорів, керівники вищих ланок, навіть рідний брат. Але всі ці чоловіки не вважали це проблемою, поки не побачили, що відбувається із компаніями, де розкриваються аналогічні злочини. Жінки заговорили. Заговорили разом, бо одинокий голос мало хто почує. І ніхто не міг уявити, чи стане потім легше. Це лише початок, зародження змін, поштовх, який розіб'є стіну.

Як часто ми чуємо про те, що відомі зірки досягають вершин через ліжко? Стосунки з впливовими продюсерами дають шанс отримати заповітну роль, чи нагороду, а до чого ж призводить відмова від такого шляху? Чи є дим без вогню? Ця історія в основному стосується американського продюсера Гарві Вайнштайна. Чоловік багато років домагався жінок і це все йому сходило з рук на протязі десятиліть. Яким же чином? Гроші, якими він купляв мовчання; контракти, що підписували жертви; повне знищення кар'єри та особистості. Жінки, або й далі мовчали і піддавалися насильству, або тікали світ-заочі, й повністю міняли спосіб життя, сподіваючись все забути, немов поганий сон. Чому ж вони мовчали і не домагалися покарання? Тому, що це завжди був сором. Звинувачення жертви соціумом в тому, що вони першими дали привід для насильства. А також корупція і вплив зв'язків на владу, що закривала очі на ситуацію. Жінки не завжди розуміли, що відбувається насправді і не могли визначитися у звинуваченні. Адже він нікого не бив, не примушував до зв'язку зразу. Спочатку це були поцілунки при зустрічі, трохи перебільшені, за дружні. Пізня робота, де він пропонував працівницям взаємний масаж плечей чи позбавитися лишнього одягу, що сковує тіло. Все відбувалося повільними темпами, так, що жінки самі не розуміючи потрапляли в його пастку. Та хтось повинен був покласти кінець. Молода журналістка взялася за розслідування і змогла знайти підхід до жертв, які мовчали довгі роки. Вони таки заговорили і отримали довгоочікувану підтримку. Це спонукало громадськість до створення руху #metoo , який відтепер викриває не тільки сексуальне насильство, а й будь які порушення прав жінок, та їх морального і фізичного стану. Сама історія і тема цікава, але надто затягнута. До того ж це було для мене знайомство з особистістю продюсера, про якого досі не чула. Книга не зовсім про те, на що я розраховувала, дещо розчарована сюжетом.

Книгу «Вона розповіла» написали автори статті, що вийшла в The New York Times кілька років тому, яка перевернула розуміння кожного про світ кіноіндустрії. У ній розповідається про домаганнях і насильство Гарві Вайнштайна - американського кінопродюсера і колишнього керівника кінокомпанії Miramax Films. Саме вони створили відомі на весь світ «Джентельмени», «Кримінальне чтиво», «Щоденники Бріджит Джонс», «Закоханий Шекспір». Сам Гарві неодноразово отримував Оскарів - премію найвищого рангу. ⠀ У своїй книзі журналістки докладно описують про те, як вони намагалися збирати інформацію про випадки жахливого поводження кінопродюсера з актрисами, секретарями та іншими працівницями його компанії і не тільки. Але ж ви розумієте, що таке ніхто не хоче згадувати. Сам Гарві і його юристи тиснули на керівництво газети і на самих журналісток, щоб приховати цю інформацію. А його компанія платила тисячі доларів компенсації кожній дівчині, яка намагалася хоча б слова сказати проти кінопродюсера. ⠀ Із часом журналісткам пощастило і своєю наполегливою працею їм вдалося зібрати потрібну інформацію, щоб написати цю розгромна статтю. Проти Гарві почався суд, його звільнили з компанії, а дружина покинула його. На початку 2020 року він був засуджений на 23 роки позбавлення волі. ⠀ Книга «Вона розповіла» написана цікаво, ніби читаєш детективне розслідування. Якщо любите розслідування у стилі «Bad blood» над фірмою Theranos і її власницею Елізабет Холмс, дуже рекомендую прочитати цю книгу.