Володар мух
Паперова книга | Код товару 519764
Yakaboo 3.7/5
Автор
Вільям Голдінг
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2015
Рік першого видання
1954
Перекладач
Соломія Павличко
Кількість сторінок
304 с.
Ілюстрації
Немає ілюстрацій

Усе про книжку Володар мух

Один із кращих романів ХХ століття!

Дивна, страшна й напрочуд приваблива книжка! Діти на безлюдному острові. Жахливий Звір, який ховається всюди й ніде. Хлопчики, які загралися в жорстокість і війну. Чи зможуть вони вижити? Яку жертву зажадає від них загадковий Володар мух?

Характеристики
Автор
Вільям Голдінг
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2015
Рік першого видання
1954
Перекладач
Соломія Павличко
Кількість сторінок
304 с.
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Рецензії
  •  
    Не все так просто як здається 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    В один прекрасний день прочитавши свою останню книгу з запасу, я зрозумів, що потрібно відкрити для себе щось нове, щось таке якого я не читав раніше, щось гучне та затверджене світом і я обрав для себе "Володар мух".

    При покупці цієї книги прочитавши її опис відгуки про неї та біографію автора я розпалив для себе неймовірне бажання, жагу до нестандартної історії з дещо страшним розвитком подій і очікував, що ця книга мене не розчарує, але після прочитання цієї книги, я так і не освідомив, чому "світовий бестселер" ????

    Так, ця книга не є стандартною, так, вона викликає переживання за героїв і розширює твій світогляд та бачення ситуацій, але при прочитанні я не відчув тої насолоди яку дають більшість інших книжок.

    Для мене особисто ця книга стала розчаруванням, вона важко читалася, важко давалася переосмисленню, важко було скласти пазли у єдину картинку, а все тому, що герої книги були описані автором у дещо не нормальний спосіб. Я так і не зрозумів, чому була така злість і чому саме так все мало б бути, якби така ситуація сталась насправді.

    Якщо хтось може дати відповідь на питання, будь ласка, дайте. Ця книжка дала тільки матеріали для роздумів над тим чи насправді я настільки поганою розуміюсь у поезії, чи це просто та книжка, яка сприйнялась мною не так, як її сприйняв весь світ.
  •  
    А де ж мухи? 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Що б там не говорили, але Вільям Голдінг – прекрасний художник, який вміло показує всю природу людської натури. Справді, у кожного із нас десь там глибоко продовжує існувати тваринна сутність. Вона змушує нас шукати собі їжу, житло, партнера для спільного проживання в ньому і багато чого ще іншого.

    Цивілізоване суспільство вже давно побудувало таку систему, в якій працююча людина може отримати всі блага, які їй необхідні для комфортного існування та продовження свого роду. Крім того, вона легко може задовільнити свої потреби у спілкуванні з собі подібними чи інші соціальні потреби, які також відіграють важливе значення. Однак варто тільки позбавити людину її основних життєвих потреб, то вся її людська сутність відразу зникає, а на її місце приходить тваринна.

    Декому з людей важко собі уявити, як тваринна сутність може проявитись на практиці і що до цього може призвести. Однак, якщо у декого із уявою погано, то такі люди можуть прочитати книгу Вільяма Голдінга «Володар мух». Саме в ній таке перетворення людини в тварину можна прослідкувати на прикладі Ральфа, одного із головних героїв книги: коли він голодний, він готовий на все, навіть піти в табір до свого найбільшого ворога Джека, знаючи, що там його ненавидять і легко можуть вбити.

    Але як тільки він задовольняє свою потребу в їжі, переходить вже на інший рівень – до вирішення проблем власної безпеки і соціалізації, то вже по-іншому починає ставитись до того, хто такий Джек і які мотиви до його як хороших, так і поганих вчинків. Символічно те, що в книзі немає жодного позитивного персонажу. У кожного героя є своя хороша і погана сторони. Наприклад, Хрюшка – це розумний хлопець, який вміє логічно мислити, однак він великий боягуз. Джек – хоробрий, але жорстокий. У свою чергу Саймон – добрий, з допитливим розумом, але він вже трохи не «зовсім дружить із власною головою». Ральф – справедливий, але м’якотілий.

    У читача може постати логічне питання: чому автор наділив своїх героїв саме такими рисами, а не інакшими? Відповідь тут доволі проста: тільки для того, щоб показати, що в природі не існує жодної ідеальної людини. Свої недоліки у повсякденному житті ми легко можемо приховати від інших людей. Але в критичній ситуації кожен наш недолік легко знаходить собі вихід і повній мірі реалізовує себе.

    Ще одне питання, яке виникає коли читаєш книгу, чому автор обрав саме дітей? Думаю, відповідь полягає в тому, що дитина – це символ самого початку життя, цілковита відсутність якого-небудь досвіду. Крім того, діти менше за все на початку свого житті відчувають на собі всі «блага цивілізації».

    Чим довше людина живе, тим більше грузне в нав’язаних суспільством стереотипах, але дитині не зовсім зрозуміло, чому він повинен відмовлятись від того, що він хоче, заради того, щоб не завдати незручності іншим. І якщо для того, щоб дорослій людині перетворитися на звіра достатньо тільки невеликий проміжок часу, то діти проходять цей шлях проходять набагато швидше, що не могло не зіграти на руку Голдінгу.

    Отже, якщо вас цікавлять питання людської природи і те, як людина може поводитись у важких стресових і критичних ситуаціях, перебуваючи при цьому на грані виживання, то ця книга безумовно для вас.
Купити - Володар мух
Володар мух
Товар більше не виробляється
 
Інформація про автора
Вільям Голдінг
Вільям Голдінг

Британський поет і прозаїк сер Вільям Джералд Голдінг - глибокий, самобутній автор, в філософських книгах-притчах якого відображений надзвичайно песимістичний погляд на людську природу і моральний стан нинішньої цивілізації. Купити книги Вільяма Голдінга необхідно тим, кому близькі думки про духовне падіння і моральне зубожіння людства, оскільки ця тема червоною ниткою проходить через усю творчіст...

Детальніше

Рецензії Володар мух

3.7/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Не все так просто як здається 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    В один прекрасний день прочитавши свою останню книгу з запасу, я зрозумів, що потрібно відкрити для себе щось нове, щось таке якого я не читав раніше, щось гучне та затверджене світом і я обрав для себе "Володар мух".

    При покупці цієї книги прочитавши її опис відгуки про неї та біографію автора я розпалив для себе неймовірне бажання, жагу до нестандартної історії з дещо страшним розвитком подій і очікував, що ця книга мене не розчарує, але після прочитання цієї книги, я так і не освідомив, чому "світовий бестселер" ????

    Так, ця книга не є стандартною, так, вона викликає переживання за героїв і розширює твій світогляд та бачення ситуацій, але при прочитанні я не відчув тої насолоди яку дають більшість інших книжок.

    Для мене особисто ця книга стала розчаруванням, вона важко читалася, важко давалася переосмисленню, важко було скласти пазли у єдину картинку, а все тому, що герої книги були описані автором у дещо не нормальний спосіб. Я так і не зрозумів, чому була така злість і чому саме так все мало б бути, якби така ситуація сталась насправді.

    Якщо хтось може дати відповідь на питання, будь ласка, дайте. Ця книжка дала тільки матеріали для роздумів над тим чи насправді я настільки поганою розуміюсь у поезії, чи це просто та книжка, яка сприйнялась мною не так, як її сприйняв весь світ.
  •  
    А де ж мухи? 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Що б там не говорили, але Вільям Голдінг – прекрасний художник, який вміло показує всю природу людської натури. Справді, у кожного із нас десь там глибоко продовжує існувати тваринна сутність. Вона змушує нас шукати собі їжу, житло, партнера для спільного проживання в ньому і багато чого ще іншого.

    Цивілізоване суспільство вже давно побудувало таку систему, в якій працююча людина може отримати всі блага, які їй необхідні для комфортного існування та продовження свого роду. Крім того, вона легко може задовільнити свої потреби у спілкуванні з собі подібними чи інші соціальні потреби, які також відіграють важливе значення. Однак варто тільки позбавити людину її основних життєвих потреб, то вся її людська сутність відразу зникає, а на її місце приходить тваринна.

    Декому з людей важко собі уявити, як тваринна сутність може проявитись на практиці і що до цього може призвести. Однак, якщо у декого із уявою погано, то такі люди можуть прочитати книгу Вільяма Голдінга «Володар мух». Саме в ній таке перетворення людини в тварину можна прослідкувати на прикладі Ральфа, одного із головних героїв книги: коли він голодний, він готовий на все, навіть піти в табір до свого найбільшого ворога Джека, знаючи, що там його ненавидять і легко можуть вбити.

    Але як тільки він задовольняє свою потребу в їжі, переходить вже на інший рівень – до вирішення проблем власної безпеки і соціалізації, то вже по-іншому починає ставитись до того, хто такий Джек і які мотиви до його як хороших, так і поганих вчинків. Символічно те, що в книзі немає жодного позитивного персонажу. У кожного героя є своя хороша і погана сторони. Наприклад, Хрюшка – це розумний хлопець, який вміє логічно мислити, однак він великий боягуз. Джек – хоробрий, але жорстокий. У свою чергу Саймон – добрий, з допитливим розумом, але він вже трохи не «зовсім дружить із власною головою». Ральф – справедливий, але м’якотілий.

    У читача може постати логічне питання: чому автор наділив своїх героїв саме такими рисами, а не інакшими? Відповідь тут доволі проста: тільки для того, щоб показати, що в природі не існує жодної ідеальної людини. Свої недоліки у повсякденному житті ми легко можемо приховати від інших людей. Але в критичній ситуації кожен наш недолік легко знаходить собі вихід і повній мірі реалізовує себе.

    Ще одне питання, яке виникає коли читаєш книгу, чому автор обрав саме дітей? Думаю, відповідь полягає в тому, що дитина – це символ самого початку життя, цілковита відсутність якого-небудь досвіду. Крім того, діти менше за все на початку свого житті відчувають на собі всі «блага цивілізації».

    Чим довше людина живе, тим більше грузне в нав’язаних суспільством стереотипах, але дитині не зовсім зрозуміло, чому він повинен відмовлятись від того, що він хоче, заради того, щоб не завдати незручності іншим. І якщо для того, щоб дорослій людині перетворитися на звіра достатньо тільки невеликий проміжок часу, то діти проходять цей шлях проходять набагато швидше, що не могло не зіграти на руку Голдінгу.

    Отже, якщо вас цікавлять питання людської природи і те, як людина може поводитись у важких стресових і критичних ситуаціях, перебуваючи при цьому на грані виживання, то ця книга безумовно для вас.
  •  
    Угрюмый и жесткий рассказ 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Как по мне книга показалась очень депрессивная и жестокая, с тем учетом что ее читают подростки и даже дети. Возможно, это не мой жанр, но все же могу сказать, что книга не динамична, затянутый сюжет и очень много описаний природы.
    Сама сюжетная линия мне показалась не то-что бы не реальной, а даже абсурдной. После крушения самолета на безлюдном острове остается группа детей (даже не подростков !!!), которая делится на 2 клана, между которыми разворачивается борьба за власть на острове - два главных героя пытаются захватить лидерство в группе, которая приводит даже к убийствам. Понимаю, что Голдинг хотел изобразить общество и на самом деле показать эго существующие проблемы, и это все метафора, но все же убийства между детьми -это не то что бы мне хотелось читать, тем более в наше время. В этот же момент не могу оспорить оригинальность задума, красивые пейзажи, и хорошо выписаны характеры героев,а также хеппи энд данной истории, но все же - для меня эта книга стала разочарованием этого года, и думаю вряд ли вернусь к творчеству писателя.
    Но любителям приключений, островных историй и теле-шоу "Последний герой" советую прочитать!
  •  
    Язичництво та поклоніння... 100% пользователей считают этот отзыв полезным
    Твір дуже відомий. За що зробив відомим і свого автора. В романі присутня двозначність. Тому любителям пошукати прихований зміст і контекст - саме воно. А також прийде до смаку і шанувальникам антиутопій. Тому два зайця - одним твором.

    За цей роман Голдинг отримав, врешті-решт, Нобелівську премію. Хоча шлях у твору був важким. Багато відмов від видавництв. Але визнання прийшло. І неабияке. Твір введений в шкільну програму багатьох шкіл.

    Голдинг в багатьох творах схиляється до християнського мотиву. Цей твір - не виняток. Тут навіть якесь протистояння християнства і язичництва. Поклоніння, принесення в жертву... І це все в таборі малих дітлахів. Жорстокості там хоч відбавляй. Але розкривати всі карти не буду. Краще почитайте... Хоча такий собі "хепі-енд" все ж таки буде. Можна цей твір зрівняти з бочкою меду та з полоником дьогтю. Саме полоником, бо ложки - малувато.

    Книга захоплює відразу. Велика частина твору припадає на опис острова. Навіть більша частина. Це не дивно, бо автор спочатку вивчав природознавство. Це і далось взнаки. Спочатку це захоплює, але потім вже починає набридати. Хотілося б більше про героїв, про живих істот читати...

    І ще дуже не сподобався переклад Соломії Павличко. Хоч я сам добре володію українською мовою, та все ж таких словечок зустрів, що спочатку я сидів над словником, а потім все це набридло, і просто намагався здогадатись по тексту, що то значить. Таке відчуття, що вона сама їх вигадала. Переклад Соломії Павличко мовою Соломії Павличко. Жах! Я уявляю як це дітям читати. Взагалі не годиться. Для дітей вона не годиться.

    Тому через ці фактори ставлю - 4/5.
  •  
    Антиутопия 50% пользователей считают этот отзыв полезным
    Безумно понравилось. Нечто яркое, острое, горячее, поданное красивым сдержанным текстом. Это произведения не для любителей бульварного чтива, это серьезная антиутопическая притча в стиле робинзонады. И в то же время легкая к чтению, не перегруженная второстепенными сюжетами.

    Каждый найдет в ней нечто своё, для кого-то она будет страшной историей о детях, попавших на остров без взрослых, для кого-то - серьезным философским романом, наполненным критикой тоталитарного режима, для кого-то поучительным, но трагическим уроком. Проблема добра и зла, человечности, дружбы, рассудительности - всё это переплетается в одной маленькой книжечке.

    Оторваться от этой книги вы будете не в силах, и в то же время, порой, просто возникнет желание забыть несколько прочитанных моментов, которые никак нельзя сопоставить с милыми, наивными, напуганными детьми, которые предстанут перед вами с первых страниц. В условиях ограниченности от цивилизации, дети породили то, что порождает мир - жестокость, ослепленная властью, нечеловеческое поведение. Детские шалости превращаются в кошмар. Очень жалко некоторых персонажей, которые, хоть и не вызывали особой симпатии, но являлись единственными здравомыслящими личностями.

    Я считаю, что эта книга должна быть обязательной к прочтению, как в подростковом возрасте, так и в старшем. Потому что понять весь заложенный автором смысл не легко. И изъять его за раз - не реально.



  •  
    Де межа між цивілізацією і дикунством
    В сюжеті розповідається про те, як літак зазнає авіакатастрофи на безлюдному острові. З живих залишаються лише хлопчики, які були пасажирами літака. Що це були за хлопчаки, куди вони летіли, скільки їх було на борту і скільки дітей вижило, в книжці так і не вказується. Відомо лише, що їм було від шести до тринадцяти років.

    І от коли діти опиняються на безлюдному острові, їм доводиться пристосовуватись до його умов, вони обирають собі головного і встановлють правила. Спершу все йде, начебто, добре, але серед хлопчиків є два лідера, які починають між собою конкурувати. Змагання за лідерство та боротьба за владу, в результаті призводить до хаосу, жорстокості і трагічних подій.

    Це психологічний трилер, який розповідає, як людина може змінюватись без цивілізації, коли немає законів і правил. Як вона себе поводить потрапивши у критичну ситуацію. Людина, яка довго перебуває у взаємодії з дикою природою, сама стає частиною цього дикого світу, у неї викривляється свідомість, затьмарюється розум.

    У книжці також є значні недоліки. Наприклад, мені не зрозуміло чому неповнолітні діти летіли без дорослих. Я прекрасно розумію задум автор, але хотілося б більшої логічності. Багато подій описується дуже абстрактно, без персоналізацій і конкретики, через що доводиться перечитувати по декілька разів, щоб зрозуміти про що йдеться.

    Ну і нарешті назва книжки. Термін «володар мух» тут згадується лише раз і я б не сказала, що він має настільки важливе значення для сюжету, хоча, можливо, це такий психологічний термін, який звичайним людям не зовсім зрозумілий.
  •  
    Звір у собі.
    Якщо ви досі наївні в уявленні про природу людини, то треба взятись за цей роман нобелівського лауреата. Якби зняли будь-який суспільний контроль, якби люди усвідомили, що можна абсолютно безкарно робити що забажаєш… Такі експерименти вже відбувались протягом усієї історії людства. Homo sapiens як неорганізована і напрочуд жорстока істота в своїй більшості проявляла себе і під час військових конфліктів, і в концтаборах, і у відділеннях поліції-міліції, і у зонах позбавлення волі…

    Отже, про сюжет цієї пародії. Острів, де вимушено нема дорослих. На перших сторінках «прикумарив» важкуватий опис природи цього острова – де який «….камінь під промінням з якого боку розмістився поблизу лагуни, що…» - наче зі старих добрих шкільних диктантів. Літак з дітьми чоловічої статі кудись летів і або скинув їх, або підбили той літак... Куди доставляли цих дітей 6-12 років так і незрозуміло. На стор.17 говориться, що пілот щось про ядерну бомбу говорив… Під питанням залишилося і чим вони загострювали свої списи або ж яким чином погасили пожежу. Ясно лише, що хлопці пишаються, що вони англійці. В непростих умовах вони беруться на початках за організацію побуту, дисципліну, розподіл обов’язків. Діляться на «суспільство» поливальників і хранителів вогню, які будують житло-накриття. Експозиція може віщувати нам екзотичні пригоди, важку боротьбу маленьких дітей проти стихії, оду мужності, напористості, відвазі, згуртованості; швидке дорослішання героїв, хеппі-енд, пригодницьку робінзонаду тощо. На щастя, це не так. Виникає закономірний конфлікт лідерів. Вікова нездатність усвідомлювати індивідуальну відповідальність за спільну справу. Банально діти не можуть вирішити де і як правильно ходити в туалет, тож роблять це де заманеться. Бажання принести щось у жертву аби не було страшно перед темрявою, обрати прикольного невимогливого, але обов’язково придуркуватого ватажка. Спихнути відповідальність на когось.

    Серед галасливих маленьких героїв виділяються четверо:
    РАЛЬФ – ясноволосий у шкільному светрі, сірій сорочці, з чубом. Старший 12 років. Розвинені кремезні плечі і лагідний погляд. Плаває з 5 років – його навчив батько-морський офіцер. Діти обрали його на початку ватажком, бо в нього був ріг-мушля і вмів палко виступати. В дитинстві багато читав книжок, але лише які для хлопчиків. Вірить та іншим передає впевненість, що його тато припливе і їх всіх порятує. На свій вік достатньо «сознатєльний».
    РОХА (принизливе прізвисько, у фільмах він також «Хряк» або «Хрюша») – товстун в окулярах з дихавицею. Його виховувала тітка-кондитерка і окуляри він носив від 3-х років. Тато помер. Боягузництво намагається компенсувати розумом.
    ДЖЕК МЕРИДЬЮ – зухвалий командир «хористів». Антагоніст. У плащі, в шапочці з золотою кокардою. Високий, худий, обличчя з ластовинням зморщене, але розумне. Ясно-блакитні очі. Злий юний геній.
    САЙМОН – хорист, що непритомніє. Балакучий. Худорлявий. В шапці. Чорне пряме цупке волосся. Найбільш співчутливий, неконфліктний. Активний, працьовитий. В експозиції нічого не віщує, що він зіграє якусь вагому роль.

    Дивно, але пародія тут не для сміху (пародія мається на увазі на «Кораловий острів» 1857 р.). Читається легко – багато діалогів без глибинного філософського змісту. Поняття «Володар мух» з’являється доволі несподівано без попереджень на стор. 212. Чим завершиться своєрідна «республіка ШКІД» можна здогадатися по відомій історії з бунтівниками «Баунті», що утворили на якомусь острові свою колонію. На «Володаря мух» можна було б написати ще одну пародію, де дітям, наприклад, вже більше 15 років, і як частина з них мають кримінальне минуле. Там і до чорної комедії рукою простягнути.

    Проглянув "для закріплення матеріалу" дві екранізації – 1963-го і 1990-го рр. Перша дуже близька до друкованого першоджерела. У версії 1990 р. серед сценаристів і сам Ґолдінг, але це вже стрічка-імпровізація. Тут замість хористів американські діти-кадети. Хлопці тут на 4-5 років старші від тих, які у чорно-білій версії 1963 р. І вихователь тут живий, але перебуває в мареві.
    Задоволеність від прочитаного 8 балів.
 
Характеристики Володар мух
Автор
Вільям Голдінг
Видавництво
Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля"
Мова
Українська
Рік видання
2015
Рік першого видання
1954
Перекладач
Соломія Павличко
Кількість сторінок
304 с.
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
70х90/32 (~107х165 мм)
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Папір
Офсетний
Шрифт
Newton
Тираж
5000
ISBN
978-966-14-9097-9, 978-966-500-027-6
Вага
188 гр.
Тип
Паперова
Клас
10-й клас
Література
Зарубіжна
Література країн світу
Література Англії, Австралії та Нової Зеландії
Література за періодами
Література XX ст.
 

Про автора Володар мух