Вісники Укрзахідпроектреставрації - як і, зрештою, будь-які інші наукові вісники - досить однотипні, незмінні в своєму стилі видання. Це їх відрізняє від літератури популярної - художньої, белетристичної і т.д., зазвичай легкої для читання і цікаво оформленої. Проте за змістом, як це і годиться в науковій літературі, ці періодичні видання різних інституцій бага-а-а-то перевершують будь-який наук-поп. Якщо говорити конкретно про Укрзахідпроектреставрацію - то цей інститут легендарний, а в цьому році його ще й довели до закриття (адже воювати проти науки і розуму - така звична практика для нашої держави) - що означає, що його друкована продукція стає вдвічі більш пошукованою і бажаною. Тепер це правдивий раритет! Імена багатьох з авторів цього номеру мені добре знайомі, а мій добрий друг, проектант та історик архітектури В.Накопало тривалий час був працівником даного інституту. Особливо тішить, що на обкладинці тут краєвид моєї улюбленої Жовкви - рівно ж як і в самому віснику вміщена одна про неї стаття (дослідження будівельних періодів Жовківської синагоги, авторства Оксани Бойко). Якщо приглянетеся - серед авторів побачите і Таню Казанцеву - знамениту вже сьогодні мистецтвознавицю і дослідницю архітектури, чиї екскурсії та прогулянки Львовом з аналізом найменших деталей кожного будинку вже забезпечили їй статус "гуру". Вартують уваги і статті на екзотичні, "провінційні" теми - наприклад, про шпихлір у Жидачеві (шпихлір - це забута на сьогодні форма архітектури, велика громадська комора для збору збіжжя), давні млини чи містобудування Рогатина. Вісники Укрзахідпроектреставрації - це дійсно повноцінне наукове джерело, це те, що збагачує і звідки можна багато почерпнути - навіть якщо ти далекий від академічного вивчення архітектури, і просто любиш почитати про старовину. Якщо б була можливість - я б, напевно, скупив усі номери.