Я вже давно шукав таку книгу. І хоча після кількох місяців пошуків я вже почав сумніватися в існуванні подібної літератури, в якій майстер-перекладач (у нашому випадку — майстриня-перекладачка) ділиться своїм багаторічним досвідом у даному ремеслі (яке нині й опановую), проте все ж таки знайшов її. «Віскі для Бонда... Примітки перекладача» Ірини Бондаренко — це збірка есеїв, в яких перекладачка з неймовірним завзяттям (і болем від виснажливої розумової праці) описує процес перекладу художньої і публіцистичної літератури на власних прикладах. Авторка зачіпає такі теми, як складність передання на мову перекладу реалій і, здавалося б, простої на позір лексики (а якщо ви працюєте із книгами, написаними кілька десятиліть чи навіть століть тому — начувайтеся!). Не оминає вона увагою і важливість дотримання стилю автора у перекладі, який, на жаль, інколи втрачається при тлумаченні чи редактурі. І як придане до фахових тонкощів свого ремесла авторка розповідає ще про такі речі, як вплив професії на життя тлумача, супутні процеси у реалізації перекладів на літературному ринку, розвиток англійської мови і ще багато інших цікавинок. Книга буде цікава і корисна не тільки для тих, хто прагне опанувати перекладацьке ремесло, а й для людей, які хоча б раз задумувався над тим: А як воно — перекласти книгу? Красно дякую пані Ірині за захопливу екскурсію темними завулками, всіяними силою-силенною пасток.