Вишня і Я
Паперова книга | Код товару 628837
Yakaboo 4.9/5
Автор
Олексій Чупа
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Українська проза
Мова
Українська
Рік видання
2016
Кількість сторінок
128
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
84х108/32 (~130x205 мм)

Усе про книжку Вишня і Я

Ярчик і не підозрює, що найважливішою людиною у його житті стане маленька дівчинка, яку він випадково зустрів у крамниці. Спочатку трохи сторожко і боязко, а чимдалі - тим легше і невимушеніше вони повністю змінюють життя одне одного. Вишня дізнається, а Ярчик по-новому відкриває для себе, якою важкою і водночас потрібною ношею є відповідальність, що таке справжня турбота і наскільки цінним є здобути чиюсь беззастережну довіру.

Характеристики
Автор
Олексій Чупа
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Українська проза
Мова
Українська
Рік видання
2016
Кількість сторінок
128
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
84х108/32 (~130x205 мм)
Рецензії
  •  
    Про дівчинку Вишню, помаранчі та абрикосові дерева. 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Книга мене вразила своєю дитячою дорослістю чи дорослою дитячістю. Невеличка за обсягом, але дуже містка емоційно.
    Згідно закону “терезості”, який для себе відкрив Ярчик, все у світі врівноважено. Наприкінці весни він розлучається з дівчиною, а в перший день літа знайомиться у магазині з п’ятирічною дівчинкою. Мама вже втретє покинула її з однією запискою: “Попіклуйтесь про неї. Будь ласка.” Коли ми щось у житті втрачаємо, доля натомість пропонує дещо інше. Так і сталося з Ярчиком і Вишнею (таке чудернацьке ім’я мала дівчинка). Дитина не хотіла говорити про свою маму, яка так жорстоко вчинила з нею, але була вдячна за нового дорослого друга, що здавався добрим і надійним. Так розпочалися їх спільні пригоди. Важко визначити, хто кого виховував чи хто про кого дбав. Вони проживали разом своє літо у дуже гармонійному тандемі. Підраховували дні помаранчами, слухали музику, чекали метелика, годували птахів, садили абрикосові дерева і багато-багато розмовляли:

    “Спільне чекання дарує спільне щастя. І не лише тоді, коли очікуване сповнюється. Але якщо вже сповнюється – то й поготів”.

    Дитяча безпосередність у повісті постає таким собі зерном, з якого у душі дорослого може вирости дерево радості та любові. Головне плекати його та доглядати, рясно поливати хорошими емоціями та підживлювати щирими посмішками. Як зберегти у собі дивовижну здатність мріяти та фантазувати? Як не втратити віру в чудеса та яскраву уяву?

    “З моста Вишня й угледіла на тихій воді сімейство качок.
    – Дивися, дивися! Птахи-кораблі!”

    Як просто і як чудово звучить, “птахи-кораблі”. Тільки дитина може таке придумати. Але чому? Адже всі ми колись були дітьми. Ця розповідь саме для тих, хто хоче це згадати і більше ніколи не забувати. А ще для тих, хто шукає порозуміння зі своїми дітьми і прагне відчути, що діється у цих маленьких голівках. Ця коротка подорож у світ дитинства для кожного стане приємним незабутнім враженням.
  •  
    Про дитину в кожному дорослому і навпаки
    Коли за вікном - глибока осінь, а душа прагне теплої, доброї, сонячної книжечки, і не без моралі, візьміться за повість ,,Вишню і я" від письменника Андрія Чупи. Як стверджує сам автор, вона поєднала у собі дитячу дорослість та дорослу дитячість, подекуди нагадує притчу та рясніє афоризмами. А ще після її прочитання залишається багато сонця, ніжності та щему на душі, плюс, твір, хоч не хоч, ,,виховує" читача. Бо усі ми - родом з дитинства, тож дана історія обов'язково знайде відлуння у кожному серці і ще довго-довго зігріватиме читача добротним післясмаком та буде щедрою поживою для роздумів.

    Сказати чесно, виходячи з назви, я й не підозрювала, що герой вишня (Вишня?) - не лише не деревце і навіть не славнозвісний український гуморист Остап Вишня, а ...дівчинка. Маленька п'ятирічка, якій от-от виповниться шість і котру рідна мама втретє залишає в магазині із запискою, мовляв потурбуйтесь про мою дитину... Інший головний герой, Ярчик, знаходить малечу у овоче-фруктовому відділенні маркету(а де ж ще могла бути дитина з таким чудернацьким ім'ям, тут і черешні-вишні, і символічна капуста)). Ця зустріч буде дуже важливою для них обох, навіть важко сказати, для кого більше. Візьму на себе сміливість стверджувати, що більш затребуваною ,,знахідка" була саме для самотнього тридцятитрирічного Ярчика(моє чергове здивування, чому цілком дорослого парубка автор назвав не Ярославом (Славком), а такою пестливою формою імені, теж пояснюється очевидним символізмом). Бо саме завдяки появі Вишні чоловік пройде та успішно засвоїть уроки школи відповідальності.

    Що ж до Вишеньки, її сміливо можна назвати певною мірою ,,дорослою" зважаючи на її слова, вчинки та навіть логічне пояснення, чому не потрібно шукати мати-зозулю... Вона вправно смажить яєшню, миє посуд, наводить лад у Ярчиковій квартирі. Вони живуть разом цілісіньке літо, щодня відкладаючи на згадку про день по одній апельсині, яких вкінці налічується дев'яносто дві штуки. Дев'яносто два дні веселощів, ігор та пустощів, взаємного виховання та зростання.
Купити - Вишня і Я
Вишня і Я
50 грн
Немає в наявності
 

Рецензії Вишня і Я

  •  
    Про дівчинку Вишню, помаранчі та абрикосові дерева. 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Книга мене вразила своєю дитячою дорослістю чи дорослою дитячістю. Невеличка за обсягом, але дуже містка емоційно.
    Згідно закону “терезості”, який для себе відкрив Ярчик, все у світі врівноважено. Наприкінці весни він розлучається з дівчиною, а в перший день літа знайомиться у магазині з п’ятирічною дівчинкою. Мама вже втретє покинула її з однією запискою: “Попіклуйтесь про неї. Будь ласка.” Коли ми щось у житті втрачаємо, доля натомість пропонує дещо інше. Так і сталося з Ярчиком і Вишнею (таке чудернацьке ім’я мала дівчинка). Дитина не хотіла говорити про свою маму, яка так жорстоко вчинила з нею, але була вдячна за нового дорослого друга, що здавався добрим і надійним. Так розпочалися їх спільні пригоди. Важко визначити, хто кого виховував чи хто про кого дбав. Вони проживали разом своє літо у дуже гармонійному тандемі. Підраховували дні помаранчами, слухали музику, чекали метелика, годували птахів, садили абрикосові дерева і багато-багато розмовляли:

    “Спільне чекання дарує спільне щастя. І не лише тоді, коли очікуване сповнюється. Але якщо вже сповнюється – то й поготів”.

    Дитяча безпосередність у повісті постає таким собі зерном, з якого у душі дорослого може вирости дерево радості та любові. Головне плекати його та доглядати, рясно поливати хорошими емоціями та підживлювати щирими посмішками. Як зберегти у собі дивовижну здатність мріяти та фантазувати? Як не втратити віру в чудеса та яскраву уяву?

    “З моста Вишня й угледіла на тихій воді сімейство качок.
    – Дивися, дивися! Птахи-кораблі!”

    Як просто і як чудово звучить, “птахи-кораблі”. Тільки дитина може таке придумати. Але чому? Адже всі ми колись були дітьми. Ця розповідь саме для тих, хто хоче це згадати і більше ніколи не забувати. А ще для тих, хто шукає порозуміння зі своїми дітьми і прагне відчути, що діється у цих маленьких голівках. Ця коротка подорож у світ дитинства для кожного стане приємним незабутнім враженням.
  •  
    Про дитину в кожному дорослому і навпаки
    Коли за вікном - глибока осінь, а душа прагне теплої, доброї, сонячної книжечки, і не без моралі, візьміться за повість ,,Вишню і я" від письменника Андрія Чупи. Як стверджує сам автор, вона поєднала у собі дитячу дорослість та дорослу дитячість, подекуди нагадує притчу та рясніє афоризмами. А ще після її прочитання залишається багато сонця, ніжності та щему на душі, плюс, твір, хоч не хоч, ,,виховує" читача. Бо усі ми - родом з дитинства, тож дана історія обов'язково знайде відлуння у кожному серці і ще довго-довго зігріватиме читача добротним післясмаком та буде щедрою поживою для роздумів.

    Сказати чесно, виходячи з назви, я й не підозрювала, що герой вишня (Вишня?) - не лише не деревце і навіть не славнозвісний український гуморист Остап Вишня, а ...дівчинка. Маленька п'ятирічка, якій от-от виповниться шість і котру рідна мама втретє залишає в магазині із запискою, мовляв потурбуйтесь про мою дитину... Інший головний герой, Ярчик, знаходить малечу у овоче-фруктовому відділенні маркету(а де ж ще могла бути дитина з таким чудернацьким ім'ям, тут і черешні-вишні, і символічна капуста)). Ця зустріч буде дуже важливою для них обох, навіть важко сказати, для кого більше. Візьму на себе сміливість стверджувати, що більш затребуваною ,,знахідка" була саме для самотнього тридцятитрирічного Ярчика(моє чергове здивування, чому цілком дорослого парубка автор назвав не Ярославом (Славком), а такою пестливою формою імені, теж пояснюється очевидним символізмом). Бо саме завдяки появі Вишні чоловік пройде та успішно засвоїть уроки школи відповідальності.

    Що ж до Вишеньки, її сміливо можна назвати певною мірою ,,дорослою" зважаючи на її слова, вчинки та навіть логічне пояснення, чому не потрібно шукати мати-зозулю... Вона вправно смажить яєшню, миє посуд, наводить лад у Ярчиковій квартирі. Вони живуть разом цілісіньке літо, щодня відкладаючи на згадку про день по одній апельсині, яких вкінці налічується дев'яносто дві штуки. Дев'яносто два дні веселощів, ігор та пустощів, взаємного виховання та зростання.
  •  
    Коли захоплює не сюжет, а глибина змісту
    Це книга про дівчинку з чудним ім'ям Вишня, про літо та помаранчі. А тому вона дуже тепла.

    Неймовірно важко пояснити, чим ця книга так приваблює. У ній відсутній динамічний сюжет. Є 33-річний герой Ярчик, в житті якого раптово з'являється шестирічна дівчинка Вишня. Та й фактично нічого такого з ними не трапляється. Повсякденне життя: він на роботі, вона забавляє себе вдома. Але сила цієї книги не в пригодах чи життєвих перипетіях. Глибокий зміст криється у розмовах та поведінці героїв.

    Вишні лише шість, та вона значно розумніша своїх років. Вона так захопливо й відкрито сприймає цей світ. Це так по-дитячому рахувати абсолютно все навколо себе. І це приносить їй невимовну радість. Дівчинці так подобається відкривати навколишній світ, що її оточує. Вона має сотню запитань, а ще її цікавлять значення усіх невідомих слів, що стрічаються в розмові.

    Ярчик вірить у закон терезості - у житті завжди усе врівноважено. Коли щось втрачаєш, то неодмінно знайдеш щось нове. І він знайшов свою Вишню. І його життя набуло сенсу: одягати, готувати, прибирати, пояснювати, вчити, відкривати незвідане, дивувати. Він сам себе не впізнає. А ще мені дуже сподобалася його манера виховання. Наприклад, дівча вчиться мити посуд і спочатку "виживає" лише половина тарілок. Але Ярчик не гнівається, а дозволяє практикувати далі і це дає результат. Такий підхід у нього і в інших питаннях.

    Це історія про дружбу дитини й дорослого, про турботу, любов, довіру. Важко зрозуміти дитину, коли ти дорослий, бо своє дитинство залягло десь дуже глибоко в пам'яті. А треба його звідти діставати. І ця книга допоможе.
  •  
    Життя змінює і дорослих, і дітей
    Історія про те, як життя може змінитися на краще за один день, і про те, що відповідальність може приносити задоволення.
    Одного дня 33-річний Ярчик зустрічає в супермаркеті 6-річну дівчинку на ім’я Вишня, яку безвідповідальна мама завезла в незнайоме місто і кинула напризволяще. Дівчинка не по роках розумна і вражає Ярчика своєю дитячою безпосередністю, що межує із дорослою свідомістю. Ярчик, який нещодавно розлучився із черговою дівчиною, шукає стабільності в житті та впевненості у майбутньому, і Вишня відкриває в ньому нові, невідомі навіть для нього самого, особисті якості й перевертає його світ. Ще вчора, коли вони були самі по собі, все було інакше – рутинно, невпевнено, одноманітно. Сьогоднішня зустріч наповнила життя обох барвами і змінила їх обох.
    Проста і душевна повість про людські стосунки. Єдине – мені важко визначитися, на якого читача вона розрахована, адже для дітей ця історія буде незрозумілою, для чоловіків – занадто «слинявою». Мабуть, вона більше для жінок, хоча і про зміну чоловіка.
  •  
    Дуже раджу!
    Олексій Чупа "Вишня і Я"
    Здається, якщо вірити у щось, то воно й стається так, як віриш...
    Літо пора й так чудова, та інколи воно може принести геть несподівані сюрпризи. Хоч на перший погляд такий подарунок здається злим жартом долі, та з часом приходить розуміння, що направду комусь просто шалено, безмірно, неймовірно пощастило.
    Тут я навіть не знаю, хто отримав більший приз-майже 6-річна дівчинка Вишня чи ж 33-річний Ярчик-Велетень. Якби там не було, вони раптом обоє перетворилася на величезний клубок щастя, довіри та безпосередності. А ще любові й турботи. І хоч, читаючи, й пролітала думка, що не можна ось так привести додому чужу дитину і 100 помаранчевих днів тримати її в себе без жодних запитань з боку інших людей, та серце тішилося з того, що є ось така чудесна можливість одній маленькій особі одного дивного дня знайти свого дужого Велетня рятівника. Знайти й жити довго й щасливо в любові й піклуванні.
    Особливого шарму книзі додав серпень, в який я читала її. Ніби переживала все сама чи ж спостерігала збоку за кимось із знайомих. Лишилося 17 помаранчів до вересня, а далі відлік до зими продовжать яблука. Життя така химерна штука...
  •  
    100 помаранчів)
    Із цієї книги почалося моє знайомство із таким автором, як Олексій Чупа. Не можу з упевненістю сказати, чому я точно обрала і купила цю книгу для читання, напевно мене підкупила назва, а можливо обкладинка, в назві написано "Вишня", а на обкладинці помаранчі. Книга написано дуже легко і читається відпочиваючи, є в ній багато смішних епізодів, але ще більше епізодів, які зачіпають такі серйозні теми, як ставлення людини до чужого горя, небайдужість до інших, про справжню дружбу, про поборення свого страху і змога чинити правильно наперекір усьому, а ще багато про що інше. Деякі смішні епізоди із книги я переказувала своїй дев'ятирічній донці. Обережно спойлер!) Так наприклад було дуже смішно читати про теорію маленької дівчинки, що Земля то пекло для овочів, а ми тоді чорти, що мучать овочі та смажать, парять і варять земна вогні))). Книжка буцімто закінчилася і добре, але у моїй душі підняла якийсь тривожний осад, стосовно теми покинутих дітей. Книга однозначно варта вашої уваги)))
    А ще я постійно думала, ну що ж то за холодильник такий, що там умістилось аж сто помаранчів?)
  •  
    Бути дитиною...
    Вишня. Їй майже шість. Вона задає багато питань, придумує «свої» чудернацькі слова, вміє повільно читати, рахувати до 100. Мріє порахувати усе-усе на світі. Знайшлась у магазині, при собі мала записку «Попіклуйтесь про неї. Будь ласка».
    Ярчик. Йому 33. Остання дівчина пішла від нього у перший день літа, прихопивши ще й кота. Але він вірить у «закон терезості» - всі події в житті, як шальки терезів, врівноважуються.
    Ярчик знайшов Вишню. Він її друг. Разом вони розмовляють, гуляють, купують продукти, готують торт, годують качок, чекають, коли залетить метелик, рахують дні помаранчами.
    Вона самостійна і надто доросла для своїх років. Він - сильний і мужній. Її Велетень. Велетень і Королева. «Королева мусить бути гордовитою та терплячою. А Велетні - сильними та шляхетними. Отже, все на своєму місці».
    Звичайно, можуть виникнути запитання - чому він не пробував знайти її сім'ю; як 33-річний холостяк відразу знайшов підхід до дитини, і взагалі - як дитина могла жити нелегально в чужої людини... Відповідей тут немає.
    Натомість, можна знайти багато способів, як розмовляти з дитиною на різні теми, легко пояснювати їй складні речі. Така собі інструкція по вихованню.
    Книжка сприймається як світла, сонячна і «мімімішна», що не зовсім в'яжеться з сірою обкладинкою. На мою думку, їй пасувала б більш яскравіша...
    Раджу почитати усім, хто ще не забув, як воно - бути дитиною...
 
Характеристики Вишня і Я
Автор
Олексій Чупа
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Українська проза
Мова
Українська
Рік видання
2016
Кількість сторінок
128
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
84х108/32 (~130x205 мм)
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
Шрифт
Minion Pro
Тираж
2000
ISBN
978-617-679-241-3
Вага
210 гр.
Тип
Паперова
Література країн світу
Українська література
Література за періодами
Сучасна література