Ніколи раніше не чула про цю книгу, але завдяки рекомендації Аліси (Peake-week Papers) - я знайшла щось прекрасне. "Вище крокви, теслярі! Сеймур: Вступ" - ще одна дуже атмосферна і по-своєму тепла книга Селінджера, яка мені неймовірно сподобалася. Найбільше в цій історії чіпляють персонажі. Родина Ґлассів виглядає трохи дивакуватою, але водночас дуже живою і щирою. Через їхні розмови, спогади і дрібні деталі поступово вимальовується образ Сеймура - людини, якої наче й немає поруч, але яка присутня в кожному слові й кожній історії. Мені сподобалося, як Селінджер будує оповідь - ніби нічого надзвичайного не відбувається, але через діалоги, спогади і дрібні ситуації поступово відкривається цілий внутрішній світ героїв. У цьому є щось дуже живе й людяне. Це книга не про події, а радше про людей, їхні характери, дивності й почуття. Її читаєш спокійно, без поспіху, і поступово починаєш відчувати особливу атмосферу цієї родини. Після прочитання залишається тепле відчуття і бажання ще більше дізнатися про родину Ґлассів і самого Сеймура, тому вже купила і готуюсь читати "Френні та Зуї" та "Дев'ять оповідань".