Василь Симоненко - мій улюблений український поет. Кажуть, великі люди знають скільки їм відведено в цьому житті. То ж і Симоненко знав: "в двадцять літ в моєму серці втома, а в тридцять в очі смерті подивлюсь". Шкода, що доля вділила йому недовгий вік фізичного життя, але реабілітувалась компенсуючи це вічною пам'яттю в його любові до рідної землі. Духовний син Тараса Шевченка любив Україну, як матір, як жінку. "Україно, ти моя молитво...", "доки жити буду, доти відкриватиму тебе..". "Лебеді материнства" - колискова, що стала народною піснею. Не кожен сьогодні знає, що рядки "Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину. Можна вибирать друзів і по духу брата, та не можна рідну матір вибирати" мають автора. Дуже до вподоби завжди актуальні казки для дітей та дорослих «Цар Плаксій та Лоскотон», «Казка про царя Дурила», прості і добрі невеличкі прозові замальовки «Вино з троянд», «Кукурікали півні в хаті на стіні» та ін. про людей, які вміють обирати серцем. Так, у хлопця, що мав горб, надії на одруження з найкрасивішою дівчиною у селі навіть не було, хоча таємно і кохав усім серцем, а серце було великим: вирощував троянди, дивува усіх дітлахів навколо щораз новими казками. І одного разу по квіти прийшла Та дівчина, і замовила на їхнє весілля вино з троянд...