У дослідженні зроблено спробу поглянути на творчість Миколи Вінграновського під новим кутом зору, який раніше комплексно не залучали для інтерпретації цього корпусу текстів, а саме в площині міфопоетики. У студії вказано на точки перетину між творами автора-шістдесятника (як поетичними, так і прозовими) і прадавніми міфологічними оповідями українців та інших народів. До аналізу залучено рівні мовних конструкцій і часопросторової моделі, розглянуто поетику загадки й концепт табуйованого імені, архетипні образи та міфологеми. Водночас проаналізовано авторські модифікації, яких архаїчні міфологічні моделі й образи зазнають у своєрідній аксіологічній структурі, розробленій М. Вінграновським, що дає змогу вписувати його міфотворчість у парадигму модернізму. Особливу увагу приділено типологічній близькості доробку М. Вінграновського і поетів Київської школи.

Для філологів (науковців, викладачів, студентів) і всіх, хто цікавиться творчістю М. Вінграновського.