Віктор Забіла (1808–1869) — український поет. Походив із давнього козацько-старшинського роду Забіл. За творчим спрямуванням належав до поетів-романтиків, які перебували під впливом творчості Т.Шевченка. Опублікував кілька віршів в українському альманасі «Ластівка», що видавався Є.Гребінкою, та в «Черниговских губернских ведомостях». Вірші «Гуде вітер вельми в полі» та «Не щебечи, соловейку», покладені на музику М.Глинкою, стали народними піснями. До таких віршів, як «Голуб», «Човник», «Не плач, дівчино», Забіла самотужки створив мелодії. Лише 1906 зусиллями І.Франка видано повну збірку поезій Забіли під назвою «Співи крізь сльози».