Видавництво "Дух і літера" вже неодноразово радувало мене своїми книгами. І книга Олів'є Монжена - не виключення. Для початку - трішки культурного контексту. Франція має значну і складну історію громадянського суспільства. Останні 50 - 60 років діяльність багатьох соціалістичних та комуністичних груп неодноразово збурювала Францію, достатньо згадати 68 рік або діяльність соціалістичних терористичних груп у 70-80 роки або 14 років правління президента - соціаліста. Всі ці збурення призвели, врешті, до того, як в громадянському суспільстві, так і в спільноті інтелектуалів почало назрівати розчарування в демократії, в розвитку уявлення про те, що такий устрій не здатен відповідати на виклики теперішнього часу. Відповідно, автор висуває такі гіпотези: Варто уникати поляризації універсального та особливого, адже в житті наявне і те, й інше. В протилежному випадку, ймовірне вилучення універсального або особливого з соціального тіла. Друга гіпотеза полягає у відновленні зв'язку між часом і простором. Опис розриву цього зв'язку між часом і простором має дуже схожі риси з явищем широкого теперішнього, яке описує Ганс Ульрих Гумбрехт в статті "Поняття часу в гуманітарних науках сьогодні" і вплив цього явища особливо відчувається зараз, підчас карантину. Тож, на мою думку, тематика книги важлива і книга варта прочитання.