Ця книга сподобалась мені трохи менше ніж попередня. Тут було забагато діалогів, та якось занадто мало екшену. Ну і ще тут автор трохи більше розповів про світ, нові города, нові персонажі, та створення, це було цікаво. Як на мене, то два останні оповідання дуже круті. Мені здалося, що ця частина була така начебто більш емоційна. Також автор показує філософю та принципи Геральда, чим формує його характер, роблячи персонаж біль живішим та людяним, а не просто змальовуючи його як знаряддя для вбивств за гроші. Бо чим далі розвивається сюжет, тим більше стає зрозуміло що він не дуже хоче вбивати створіть, особливо тих які не несуть небезпеку людям. Бо тих і так вже мало лишилося, а їх безупинне вбивство, тільки тому що вони заважають людят, які з-за своєї егоїстичності та жадоби не можуть співіснувати та ділити землю ще з кимось, може призвести до повного їх зникнення. Але можливо я і помиляюсь, та бачу те чого немає, що начебто автор майстерно вплів таку мораль, між рядків сваго роману. Якщо коротко, то мені друга книга циклу теж норм

Ну що ж, після перегляду серіалу "Відьмак" від Netflix я все-таки вирішила продовжити знайомство із всесвітом Анджея Сапковського, навіть після того,як перша збірка оповідань про Ґеральта з Рівії мені не надто сильно сподобалася. Отож, "Меч призначення" - це друга частина серії, що являє собою також збірку оповідань. Кожна історія тут - це відносно самостійна історія, однак інколи можна побачити знайомі локації, або згадки про персонажів, котрі вже зустрічалися раніше. Однак, ефекту "вау" від прочитання, я знову не отримала. Схоже, серія про "Відьмака" - це все-таки не зовсім "моя" історія. Зокрема, для мене важкувато сприймався стиль Сапковського із досить рваною манерою оповіді та великою кількістю безперервних описів. Тому, найближчим часом до цієї серії повертатися не планую, однак у майбутньому все можливо. Від мене ж тільки 4-/5.

Перед тим як читати основний цикл про Відьмака, мені сказали, що обов’язково потрібно прочитати дві перші книги, які по суті є збірками оповідань. Хоч я і не любитель збірок оповідань, але як перша книга, так і ця, «Меч призначення», мені дуже сподобалися. Хоча кожен розділ це окрема історія, але вони дають можливість більше дізнатися про головних героїв. А ще я думала, що цикл книг про Відьмака це темне фентезі, з купою боїв, але хто ж знав, що це по суті любовний роман між Геральдом та Єніфер, в антуражі магічного фентезі. У даній збірці були як досить серйозні історії, де Геральд разом з друзями ходили на пошуки дракона, так і безпосередньо історія про Меч Призначення. Але були тут і кумедні історії, за які відповідає Лютик. Лютик поки що для мене тут найприкольніший та найулюбленіший персонаж. Він відповідає за жарти, а Геральд за мужність та силу. У кінці книги автор явив, я так розумію, останню головну героїню – Цирі. Тепер дівчинку під своє крило взяв Геральд, і він має зробити з неї наступного Відьмака. Якщо я все вірно зрозуміла. Сподіваюся, що повноцінні романи цього циклу будуть такі ж класні, як і перші дві збірки оповідань.