Обкладинка в стилі перших частин і так само мені не подобається. Папір нормальний. Нарешті КСД здогадалося додати список книг серії, аби було зрозуміло в якому порядку читати без допомоги ґуґла. А от про зміст забули. Звісно то не критично, але шукати розділи доводиться вручну... Мапа та сама, що і в попередніх частинах, і зараз вона стає ще актуальнішою, аніж була раніше. Переклад на рівні попередніх частин. Вичитано краще, але місцями їх/їхній плутають, ще й ніяк не можуть вирішити писати Яруга чи Яруґа (от тому і казав, що треба було одразу пояснити рішення з гном і ґном, а не в кінці книги). Коментарі в кінці книги як завжди цікаві та корисні. Історія продовжується на тому моменті, коли Ґеральт знайшов Цірі і не вигадавши нічого кращого повіз її до таємного ховку відьмаків. Привозить він її і каже решті відьмаків: "Це моє... Наше призначення!". Загалом дуже доросле рішення. Опісля чого починається навчання Цірі (відьмаки, чарівники, ґноми, чого-чого, а лаятися точно навчать). Ця книга цікава тим, що попередні були збірками оповідань і мене цікавило, якою вийде цілісна історія. Але дива не сталося, формат той само: оповідання по 40-50 сторінок, щоправда тепер вони в більш-менш хронологічному порядку і в них наскрізний сюжет. Сама ж історія стала серйознішою, глобальнішою. Я б навіть сказав, що вся третя книга це зав'язка подальшої історії (схоже письменник наперед запланував декілька частин, бо інакше складно пояснити таке рішення). Розкривши основних персонажів і поверхнево познайомивши зі світом у перших книгах, автор тепер узявся за світобудову. Тут нас знайомлять із навчанням відьмаків, чарівників, містом науковців. Детальніше розповідають про географію, королівства та королів. Одним словом - з'являється геополітика. Також з'являється інформація про походження різних рас (як виявляється більшість припливло з-за моря). Ще маю згадати про атмосферу. Письменнику чудово вдалося передати те напруження в якому перебуває світ. Постійно відчувається непозбувна бентега, немов світ от-от має вибухнути і розлетітися на друзки. Загалом книга мені сподобалася і я продовжу далі читати. Єдине мене муляє чи справді ота серйозність третьої частини пішла історії на користь. Мені подобалося як у перших двох книгах Ґеральт із Любистком постійно дуркують (навіть коли це не найкращий варіант).

Хоть это и первый полноценный роман в данной фэнтези-серии, я крайне не рекомендую начинать знакомство с миром Ведьмака именно с нее, как делают некоторые, не уделяя особого внимания двум сборникам рассказов. Это огромная ошибка, потому что как раз в сборниках, несмотря на отсутствие цельного сюжета, вырисовывается завязка и происходит знакомство с миром и основными персонажами. Ведьмак смиряется с тем, что от своего предназначения ему никуда не убежать, и забирает Цири в убежище ведьмаков - крепость Каэр-Морхен. Правда, Геральт совершенно растерян и не знает, что же ему делать с ней. Учить ее своему ремеслу? Но ведь девочек-ведьмачек не бывает, это крайне сложно. Поэтому столкнувшись с некоторыми проблемами, Геральт решает попросить помощи у своей знакомой магички Трисс. Тут-то и выясняется, что Цири обладает неким очень редким и древнем даром. Так начинается "Кровь эльфов". Отныне жизнь Геральта не будет прежней, у него появилась цель в жизни. Появился человек, за которого он ответственен, должен оберегать его и заботиться о нем. Это также сказывается и на тексте. Если раньше мы все время наблюдали за ведьмаком, проживали с ним его приключения, то теперь повествование будет идти от нескольких персонажей. Резко сменяется и атмосфера мира. Нильфгаард уже не маячит где-то вдалеке, теперь, после захвата Цинтры, южный народ во главе с императором Эмгыром представляет реальную угрозу для королевств Севера и надвигающаяся война не оставит никого в стороне. А для нас это значит больше политики, заговоров и описаний военных действий.

С каждой следующей книгой цикл о Геральте из Ривии нравится мне все больше. Это третья часть и точное попадание в мои вкусы! Наконец-то все встало на свои места и история течет плавно, действия выплывают одно из другого, больше нет отдельных повестей в непонятном порядке. Данная часть по большей части посвящена Цирилле. Очень круто было читать о том, как она изучает ведьмацкое ремесло в школе Каэр Морхен. Как девочка бегала по дорожке, которую ученики называли Мучильней, как тренировалась искусству боя и тому подобное. Именно в этой части судьбы основных героев пересеклись. Теперь у них одна цель, помочь Львёнку из Цинтры справиться с ночными кошмарами и развить в ней магические умения. Я смеялась в голос с письма Йеннифер, которое она отправила Геральту на просьбу о помощи. А какие у нее отношения с Цири! Ведь они обе как дикие кошки, готовы отстаивать себя и свои права. Видно, как вокруг Княжны сгущаются краски, как накаляется обстановка и готовится что-то страшное. Она слишком важна, чтобы быть независимой. Девочка многим мешает и эти многие готовы идти по головам, чтобы ее достать. Эта книга стала большой подготовкой перед чем-то масштабным, чем-то грандиозным. Уверенна, что впереди будет крутая битва! Ох, жду не дождусь, чтобы узнать чем там все закончиться.