Після Відьмака, за рекомендацією прочитав і цю серію. Скажу лише, що вона перевершила очікування. І хоч я - величезний фанат Відьмака, пройшов усі ігри по декілька разів і прочитав серію тричі, ця серія про Рейневана мені сподобалася навіть більше. Оцей її неспішний темп, умисно розтягнута подача, шарм середньовічної Європи і от якраз необхідна частка магії, не багато і не надто мало, а от якраз в міру. Так, книга читається важко і довго, але це не книга яку можна ʼпроковтнутиʼ, це книга якою насолоджуєшся, повільний світ минулого, яким потрібно подорожувати і смакувати так само повільно. Одна з найкращих серій про середньовічне фентезі, світ у який хочеться повертатися, а післясмак і ностальгія залишається ще на роки після завершення.

Ця книга зовсім не схожа на Відьмака! От анітрохи. Саме прочитавши відому серію про Геральта з Рівії, я вирішила ознайомитися і з Гуситською трилогією. Прочитавши анотацію про пригоди і магію на фоні Середньовіччя, подумала, що це має бути те, що треба, але... Почавши читати першу частину, ледь пробиралася крізь купу важкопрочитуваних імен і прізвищ, дат, подій, про які нічого не знала, алюзій, яких не розуміла, богословських диспутів, від яких хотілося спати тощо. Магії майже не було. Але як же можна не продовжувати читати, якщо вже купила всю трилогію, вишукуючи її за якомога нижчою ціною і таки знайшовши. Тож я вперто продовжувала мучити цю цеглинку майже на 700 сторінок. Не дуже швидко, але й не затягуючи, все ж перебралася через середину історії, і тут раптом почало затягувати. Імена вже не здавалися такими складними, деякі навіть вдалося запам'ятати, в історичних подіях потроху почала розбиратися та й хотілося ж дізнатися, в яку наступну халепу потрапить Рейневан і як з неї вибиратиметься, ким же насправді є Самсон Медок тощо. І так, дочитавши книгу до кінця, зрозуміла, що мені конче треба знати, що буде далі, хоча до цього збиралася зробити перерву і прочитати щось інше. Загалом книга має особливий стиль, магії там зовсім мало, набагато більше політики, та релігії, але я зовсім не шкодую, що почала її читати і збираюся найближчим часом завершити всі три частини.

Я вкрай люблю епопею про відьмака з Рівії, тому новину про початок нової серії від автора сприйняла позитивно. Було лишень питання, чи буде це одна велика книга, чи амбітна серія. Після того як у продаж надійшли три нові книги рішення було прийнято швидко та без детального з'ясування деталей нової історії. Оформлення нової серії відповідає оформленню "Відьмака", тому на полиці їх можна поставити в один рядок. Якість паперу трохи відрізняється, тому книга на майже сімсот сторінок не важка. В майбутньому зберегти її в гарному стані буде не так легко, але то буде років через сім-десять. Також слід відзначити, що змінився перекладач. Останнє на що треба звернути увагу, так це опис до книги. На моїй пам'яті це найбільш неінформативний опис з усіх. Дивлячись на нього взагалі не зрозуміло про книгу, яку тримаєш в руках. Цього разу пан Сапковський вирішив провести свого читача через історичні події Східної Європи у період середньовіччя. Цікавий вибір. Протягом багатьох років у автора у численних інтерв'ю та інших тематичних заходах запитували про реальні прототипи держав, подій у його фентезі всесвіті. Тоді автор постійно відповідав, що ніяких прямих збігів та дублювань він не робив. Як то кажуть, усі збіги є випадковими, а події вигаданими. Таке враження, що автор вирішив закрити це питання та перенести нас до реальної історичної спадщини. Так би мовити, хотіли історизм - ось вам реальна епоха. Тим не менш, я постійно відчувала, що переміщення не відбулося. Ні, ми ще досі у Темерії або Реданії, а не на території Чехії. Це відчуття складно описати словами, це треба відчувати самому. Однак, якщо ви думаєте, що перед нами щось на кшталт історичного епосу, то у мене є зауваження. По початку, автор робить дуже маленькі натяки, що все не так просто. Він жонглює реальними персоналіями, подіями з фентезі замальовками. Магія тут відчувається як відверта чортівня, яка вривається у реальне життя попри звичайні правила, але дотримуючись власних. При цьому є те саме відчуття реалізму нереальної магії. Можливо, це і є та сама магія Сапковського. Темп у книги дещо сповільнився, що відчувається як перевага, оскільки ти більш глибоко сприймаєш події. Однак слід застерегти, що читати цю книгу набігами у транспорті по тридцять-сорок хвилин не варто. Тут краще взяти дві-три години та неквапно читати, ловити естетичне задоволення. Отже, це чудова книга, яка одночасно відрізняється і не відрізняється від культової роботи автора.