В світі, де так багато книг, деякі обов*язково пройдуть мимо тебе. Вони не будуть суперпопулярними, не матимуть шалених накладів, більш того - їх сюжет буде заховано під нічим не примітними обкладинками і тільки випадково вони зможуть потрапити до твоїх рук. І тоді,коли останню сторінку такої книги буде прочитано, тобі обов*язково стисне груди і по всьому тілу пройде невідоме відчуття, тривожне і неприємне, а ти сидітимеш, в полоні щойно прочитаних букв не розуміючи що це, що за лякаюче і бентежне відчуття. І лише коли магія слів дещо зійде зрозумієш - то страх, що ця книга могла так і лишитися не прочитаю тобою, бо те, що вона потрапила в руки - така випадковість, та і ти нічого не чекав, відкриваючи видання початку 20 століття. Тар*єр Весос - чаклун. Від його слів хочеться плакати. Простою їх комбінацією він проникає кудись глибоко всередину і розриває там геть все. "Крижаний замок" - то страшно. То холод, який відчуваєш на собі, та в полоні якого чомусь хочеш залишитися. Світ обіцянок, яких не порушують. "Птахи" - то боляче. То боляче від розуміння, що нічого не поміняється. Світ, який розумієш по іншому та який належить не таким, як ти. І чи ж допливти до берега в цьому океані життя? Скандинави, мабуть, знають якусь таємницю. Їх книги, то завжди - магія. Не обов*язково світла і добра, бо ж все у цьому всесвіті має бути в балансі, але завжди - магія. Для зимового читання - ідеально.