Невеличкий формат цього видання, безперечно, робить читачеві велику послугу: його легко всюди брати з собою, та й колір для палітурки дібрали приємний. Крім того, як людина, що любить історичну точність, я рада, що цей роман у новелах вирішили ввести до серії, на обкладинках якої надруковано портрет письменника - у сьогоденні вже не кожен скаже, який із себе був Юрій Яновський. А от стосовно верстки я б, на жаль, не поспішала хвалити - я б порадила кожну новелу розпочинати з нової сторінки і принаймні виділяти напівжирним. До того ж, довгастий шрифт дещо розсіює увагу: краще б вже робили просто більший кегль, а не деформували рядки. Одначе з усіх новел, що становлять цей роман, мені по-справжньому сподобалися лише дві - як не іронічно, саме ті, які ми вивчали у школі. "Подвійне коло" та "Шаланда в морі" - через те, що їхні герої пов'язані найсильнішими родинними зв'язками, але водночас... є щонайпалкішими прихильниками абсолютно різних політичних течій, і кожен вірить у свою настільки, що йдуть на вбивство власних братів в ім'я ідеалів. Настільки разючим показано контраст між "обов'язком" і любов'ю (власне, тут простежується схожість із "Я (романтика)", що слова "Тому роду не буде переводу" сприймаються вже як найдошкульніший авторів докір і застереження для майбутніх поколінь. Сюжетна лінія Данила Чабана та командира Чубенка, попри очікування, не настільки мене збентежила. Хіба тільки безмежно шкода було бідолашного листоношу, якого наділили повноваженнями переховувати зброю для партизанів, а він, не бажаючи видавати місце схованки, помер, закатований, на очах у власної матері.

Із творчістю Юрія Яновського я познайомилася ще у школі на уроках української літератури. Тоді я вперше прочитала його новелу ,,Подвійне коло''. І, знаєте, мені сподобалося, хоча й далеко не з першого разу. Почну з того, що твір цього письменника особливий тим, що він повністю складається із новел, об'єднаних між собою спільною темою і головними персонажами. Це є своєрідною особливістю книги. Новела ,,Подвійне коло'' мені сподобалася десь аж після третього разу. Спочатку вона здавалася мені занадто нудною, потім - незрозумілою, а тоді - неймовірно цікавою. Автор підкупає не тільки майстерністю слова, а й харизматичними персонажами. Вони наповнені жагою до життя останнього, відданістю своїй справі, батькам і,звісно, Батьківщині. Ці герої живі, яскраві і близькі до читача. За їхніми життями і діями дуже захопливо спостерігати, а потім аналізувати. Від мене однозначно 5/5. Рекомендую! Навіть якщо вам не сподобалося після першого прочитання, спробуйте ще раз. Адже такі книги як ,,Вершники'' заслуговують уваги і любові читачів!