Провідним пафосом книги є утвердження ідеї української свободи, яка в кінці XVIII - на початку XIX століть набрала форми змагань за відстоювання своєї національної культури, за її самодостатність.

У формі жанру мандрівної прози автор досліджує життя й діяльність яскравих постатей української провідної верстви, зокрема Василя Капніста, родини Капністів, Муравйових-Апостолів, доводить їхню приналежність до борців із царським режимом не тільки як учасників „Південного товариства", а й як таких, що вболівали за долю України.