Занадто довго наукова спільнота була надмірно зосереджена на темній стороні нашої біологічної спадщини: здатності до насильства, жорстокості, упереджень та егоїзму. А у світі наростальної політичної та економічної поляризації дуже спокусливо ігнорувати позитивну роль еволюційного минулого. Але природний добір наділив нас набором корисних соціальних рис, включно зі здатністю до любові, дружби, співпраці та навчання. Усі досягнення еволюції (інструменти, розвинене сільське господарство, формування міст і націй) пов'язані із нашою вродженою схильністю до створення цивілізованих суспільств.
У цій книзі автор представляє водночас переконливу і суперечливу ідею про те, що наші гени впливають не лише на наше тіло і поведінку, але й на те, як люди в усьому світі створюють подібні суспільства. На багатьох яскравих прикладах - від різноманітних історичних та сучасних культур до суспільств, сформованих після корабельних аварій, спільнот онлайн­ігор, створених навмисно, мешканців комун, які прагнуть утопії, та груп людей, які взаємодіють зі штучно створеними ботами, - Ніколас А. Крістакіс показує, що ми ніколи не зможемо повністю уникнути соціального плану. Спираючись на останні досягнення в соціальних науках, еволюційній біології, генетиці, нейробіології та мережевій науці, автор показує, як і чому еволюція вивела нас на гуманний шлях і чому спільна людяність об'єднує набагато більше, ніж роз'єднує.