Книги Степана Васильченка (1878—1932) уже багато років користуються незмінною любов’ю читачів. До С. Васильченка мало кому вдавалося так проникливо заглянути у дитячу душу, з такою чуйністю і делікатністю доторкнутися до неї, інколи із сумом, інколи з лагідним гумором передати радощі й печалі маленької людини, її бурхливі пристрасті, примхи, витівки. Кращим персонажам оповідань письменника притаманні сміливість, мужність, вірність дружбі, здатність захистити слабшого, почуття гідності. Сюжети творів письменника різні, часом сумні, навіть трагічні, але й тоді персонажі цих творів несуть у собі світло надії, віру в краще майбутнє.