«Урізька готика» — роман-препарація побуту непересічного галицького села ХІХ століття.

Місцевий парох отець Антоній записує розповіді селян про дивні події у грубезну книгу — а дивних подій в Урожі вистачає. В панському будинку оселяється новий дідич, який спить удень, а вночі читає Лукреція і блукає вулицями. Після прибуття до села мандрівного фотографа і корабельного агента, який зваблює ґазд розповідями про казкову країну Америку, в Урожі за загадкових обставин гинуть троє людей. З Дрогобича приїздять поліцейські детективи, починається розслідування, проте селяни певні, що це опирі потинають тих, кого не жаль, і готові вчинити самосуд. 

Батька Петра разом з іншими опирями закатували в Нагуєвичах, він з матір’ю втік до Урожа, проте за багато років так і не став тут своїм. Батько встиг перед смертю передати йому свою силу; Петро не може її позбутись, але вперто притлумлює, кілька разів намагається сповідатися отцеві Антонію, проте йому постійно щось перешкоджає.

 «Урізька готика» — готичний роман? Так. Але водночас детективний, історичний і філософський. Це розповідь про змагання науки і упереджень, прогресу і традицій, світла і темряви. Ніби-то простий опис життя рідного села авторки, історію якого вона ретельно дослідила, перетворюється на притчу про цілий світ і людську душу.