Книга 1. Украдене щастя

Усебічно обдарований, енциклопедично освічений Іван Франко (1856–1916) відомий не тільки як поет, прозаїк, драматург, але і як літературознавець, перекладач, публіцист, вчений. За весь час своєї діяльності він видав сім збірок поезій та цілу низку поем, написав близько 15 драм, перекладав з 14 мов твори світових класиків.

Однiєю з найпопулярніших в українській літературі та найбільш знаковою для багатьох театрів і сьогодні є п'єса Івана Франка «Украдене щастя», в центрі якої три постаті: підстаркуватий селянин, його молода дружина та її коханий — жандарм. Драма Франка переростає у трагедію високої напруги, притчу про те, що на чужому нещасті свого щастя не збудуєш.

Книга 2. Марія

Улас Самчук (1905—1987) — український письменник, журналіст, публіцист, спадщина якого велика і різноманітна. Він писав не лише про рідну Волинь, Закарпаття, а й про Велику Україну, українську еміграцію, його вважають «літописцем українського простору». Самчука свідомо замовчували в радянські часи. Лише в незалежній Українській державі твори письменника почали видаватися на його батьківщині.

У романі «Марія» (1934) автор першим розповів світові правду про Голодомор 1933 року, його причини і наслідки. Через події із життя Марії, її близьких, земляків протягом кількох десятиліть — від дореволюційного періоду до більшовицьких реформ 1930-х років і геноциду українського селянства — автор художньо осмислює трагедію однієї родини в межах трагедії всієї української нації і підно-сить образ селянки Марії до символу цілої України.

Книга 3. Жовтий князь

Творчість Василя Барки (справжнє ім’я — Василь Костянтинович Очерет, 1908—2003), талановитого письменника і поета, представника української діаспори у Сполучених Штатах Америки, довгі роки залишалася невідомою в нашій країні.

Роман «Жовтий князь» (1958—1961) — це перший в українській літературі великий прозовий твір, присвячений національній трагедії України — страшному голодомору 1932—1933 років, що забрав життя мільйонів людей. Письменник створює символічний образ Жовтого князя, демона зла, який несе з собою лише руйнування, спустошення, муки і смерть. Цей алегоричний образ перетворюється на об'єкт ненависті не лише простого люду, а й самого читача.