Чомусь серед усього різноманіття книг про вчителів та викладачів найбільше захотілося прочитати комедію "Учитель" Івана Франка. Мова героїв насичена народнорозмовною лексикою. Сюжет динамічний. Доля учителя драматична. Тут яскраво показано протистояння інтелігенції та народу, змальовано нелегку долю педагога, який працює в сільській школі. Омелян Ткач - головний герой п'єси. Він відданий своїй роботі більш ніж на 100%. Учительство для нього - це все. Проте чомусь його неодноразово переводять учителювати в інше місце. Чи легко сіяти знання у голови, коли тобі всіляко перешкоджають, у тому числі й адміністрація села (війт налаштовує громаду проти вчителя)? Невже ніхто й справді не хоче вчитися? Селяни дивуються тому, що дітям потрібно йти в школу, оскільки попередній учитель протягом 15 років не проводив ніяких занять. Гумористичним і водночас дуже сумним є момент, коли на екзамен чи при перевірці позичали учнів із сусіднього села. Та де таке видано?! Усю трудність учителювання підкреслюють такі деталі: прохання учителя стати поручителем незнайомців, напад хлопчаків на школу, плітки про Омеляна та його сестру. До речі, хотілося б трохи зупинитися на цьому жіночому образі. Юлія весь час переїжджає з братом, піклується про нього та підтримує. Омелян неодружений, і вона не хоче залишати його наодинці. Хоч брат і вмовляє йти за покликом серця, а не марнувати свій вік з ним, дівчина залишається поруч і є своєрідним ангелом охоронцем Омеляна. Юлія для нього не тільки сестра, а й мама та вірний друг. Чи вдасться герою напоумити селян та змінити ситуацію з освітою? Чи знайде щастя найближча йому людина? Раджу почитати! Хоч ця історія далеко не про сучасних педагогів, але все ж показує незмінні елементи учительської долі.