Саме це Робін Гобб постійно мовчить та шепоче до своїх головних героїв. Вони тут страждають тільки так, але не у поганому сенсі. Фітц, ну в нього просто така тяжка доля. Барріч, ну в нього теж така доля. Коротше кажучи, доля у всіх тут не проста. Інтриги, скандали, розслідування, як то кажуть. На даний момент першу трилогію від Робін Гобб я вже закінчив, і сміливо можу сказати, що перша частина найкраща з цих трьох (сподівався звичайно на третю, але то вже таке). Що у нас тут? Історія дорослішання у королівстві людей (здебільшого поганих), тому в принципі це може бути з легкістю темне фентезі, звичайно без жерсті та 18+, але в деякому роді так і є. Звичайно присутні і шаблони фентезі, як то обраність Фітца, але навіть якось не зважаєш на це, дивлячись як він, грубо кажучи "отримує по обличчю" від авторки. Це був перший цикл прочитаний мною після "Пісні льоду та полум'я", і я скажу що достойно. Не настільки масштабно, хоча тут можна посперечатися. Дуже гарно прописана історія земель, а це я люблю. Рекомендасйон короче)

Це перша книга циклу, яка знайомить нас зі світом Елдерлінгів. Фітц (пер. Незаконнонароджений) - бастард наслідного принца Чивела, який дізнавшись про його існування зрікається престолу і втікає. Тим часом, хлопчик росте на околицях замку, оточений звичайними селянами. Але час іде, і хлопчик все більше схожий на батька, і король вирішує взяти його під опіку і відводить йому кімнату в замку. Хлопчик дає присягу королю на вірність і його починають навчати. Готують його як не простого воїна, а як королівського вбивцю. І з цього моменту починаються не тільки уроки, а й випробування, пригоди, муки вибору. Про мої враження. Захоплення. Просто щеняча радість від знайомства зі світом Елдерлінгів Сам світ Хобб створила просто приголомшливий. Красиві описи замку, природи. А описи таверни, кухні це взагалі, слини просто струмком коли читаєш. Самі персонажі це для мене неймовірне. У кожного настільки чітка роль, що ти не переплутаєш, хто хороший, хто поганий, а хто взагалі Регал. Персонажі другого плану стають улюбленцями. Книга, до речі, повністю завершена, якщо вам не хочеться читати далі (що за маячню я пишу, всім буде бажання) то і не треба.

КСД видало останню частину, тому я нарешті змогла узятись за першу. Похвалю їх, що оформлення досить привабливе (не таке, як у "Шлях королів", очі виколоти не хочеться), але всередині просто мурашиний шрифт. 480 сторінок вони вмістили в 413. Переклад нормальний, хоч мені є до чого причепитися. У книзі із середньовічним вайбом повно новізмів. Спаринг-партнер, шоу, екстравагантний і купа інших. Невже не можна було перекласти як просто партнер, а "шоу" замінити виставою? Та не всі такі слова - це провина перекладача. Є дуже багато тих, які як не крути, а нічим не замінеш і тут уже відповідальність треба покладати на саму Гобб. Мабуть, новізми - єдина моя претензія до цієї книги, бо в цілому вона дуже якісна. Головний герой доволі симпатичний як персонаж. Він не бісить, не коїть якісь нелогічні штуки, навпаки - Фітц дуже кмітливий як на свій вік. Дехто з читачів стверджував, що дитина 12 років не може бути настільки розумною, але не варто забувати, що Фітца спеціально навчали помічати певні речі, він же "учень убивці". До речі, про вчителя цього учня. Не можу сказати, що мені не подобається Чейд, але все ж таки мені було цікавіше спостерігати за їхніми відносинами з Баррічем. Барріч - людина військова, він не звик проявляти свої почуття. До всього, він не знав, як доглядати за дітьми і взагалі, що з ними робити. В його розумінні догляд за дітьми ні чим не відрізнявся від догляду за кіньми чи собаками. Він турбувався про Фітца, щоб хлопець був ситим, не хворів, але не вмів інакше виявляти свою турботу. Через те Фітц думав, що той його ненавидить, але читач розумів, що це не так. Барріч сильно до нього прив'язався (та й сам Фітц до Барріча), це було видно з його вчинків. Тому, на мою думку, було б ліпше, якби авторка більше прописувала їхні відносини. Загалом книга стабільно хороша й я продовжуватиму серію.