15/25 Андрій Любка "У пошуках варварів. Подорож до країв, де починаються й не закінчуються Балкани" п. 14 - Український автор Дякую @taras за рекламу. Коли я прочитала рядки: "Він мав машину і бажання трохи поколесити Балканами; я тільки останнє, зате вже досить непогано знав регіон, тож склав для нас цікавий маршрут" - я зрозуміла, що когось це мені когось дуже нагадує, тож читати буде цікаво))) Ця книга стала для мене справжньою насолодою. З кожною прочитаною сторінкою я занурювалася в подорож Балканським півостровом. Пан Любка пише дуже жваво і соковито, тут багато історичних фактів приправлених гумором. Наприклад, описуючи Угорщину, автор зазначає: "угорська кухня й спосіб життя - одні з найкращих,  найприємніших у світі. Не найздоровіших, так, але який сенс помирати здоровим і тверезим?" З цієї мандрівки можна дізнатися, як відбувалося становлення незалежності цих країн і яку ціну за це вони заплатили. Автор влучно зауважує, що територіальні претензії - хвороба, що передається прикордонним шляхом у контактний спосіб. Примітно, що деякі балканські країни вперто не визнають свою "балканськість". Наприклад,  румуни вважають себе західною цивілізацією і, на думку автора, якби румунське міфічне уявлення про самих себе впливало на карту, то Румунія опинилася б десь між Італією й Францією, а не на Балканах. Хоч автор і дуже ніжно любить Сербію, проте після прочитання розділу про неї я утвердилася в думці, що не дарма вона залишила в мене неприємний післясмак, коли ми відвідували її. Найбільше мене вразив факт ґенодиду в Сребрениці у 1995!!!! році. Цивілізовані люди у кінці ХХ століття під впливом шовінізму знищують понад 7 тисяч чоловіків тільки за те, що вони мусульмани! Після розстрілів сербський генерал Ратко Младич заявив: "Це вам за Косово!" Тобто за поразку на Косовому полі 606 років тому (коли турецькі війська на чолі з султаном Мурадом І завоював Сербію). Та повернемося до приємного. Наприкінці мандрівки ми опиняємося в Туреччині. І тут автор припускає, що Туреччину не беруть до Євросоюзу через заздрість: "Стамбул виглядає так, що його хочеться завойовувати ... Стамбул - будували найкращі проектанти й імператори, яким вдалося перевершити себе". Отже, підсумовуючи, можу сказати, що найбільше задоволення від читання за останній місяць я отримала саме від цієї книги. Я раз по раз відкладала книгу й відкривала карту, гортала фото описуваних місць, так мені хотілося хоча б трохи відчути те, що відчував автор. Я додала купу нових позначок на карті для місць, які я хочу відвідати. Ця книга надихає мандрувати і в дечому я дуже подібна до пана Любки: "Часом здається, що мріяти й планувати подорож приємніше за саму мандрівку. І що довше ти це робиш - то кайфовіше одного ранку повимикати всю електрику вдома, перекрити воду, позачиняти вікна, замкнути двері квартири на всі замки і швидко збігти східцями вниз. Закинути валізу в машину - й погнати на кордон."

Одна з моїх улюблених книг, яку я готова дарувати друзям. Це готовий путівник регіоном, читаючи який я постійно щось занотовувала, відмічала локації на карті, зачитувала фрагменти тим, хто був поруч. Книга - як щоденник з мандрівки Балканами. Дуже органічно тут вплетена історія регіону, допомагає зрозуміти, чому кожна з країн чи навіть окремих міст є саме таким, яким воно постає перед героєм. Після прочитання в мене з'явилась мрія про автоподорож Балканами. А це, мабуть, хороша характеристика для книги

Поки ти вважаєш когось варваром, хтось вважає варваром тебе. Поки ти вважаєш, що сучасна українська література не має цікавих представників, автори типу Андрія Любки тішать новими оповідями. Надихають. Заряджають. "У пошуках варварів" - такий собі літературний road trip балканськими (і не дуже балканськими) країнами. Це дорожні будні, вітер крізь прочинене вікно, ночівлі на пляжі, діалоги за вином і ракією, а ще це озера, гори, море й міста, до яких тягне. Власне, тому затягує і сама книга. Тут ви не знайдете карколомного сюжету та захоплюючої кульмінації, ні. Тут ви знайдете те, чого так бракує влітку 2020: подорожей, нових вражень, унікальних картинок і всіх тих відчуттів, які вони викликають. Корисною родзинкою є екскурс в балканську історію: з часів давніх греків і аж до кривавих різанин в 90-х. "...якщо кордон десь і є, то лише в голові. Щоправда, його перетнути - найважче". Книги, на зразок цієї, допомагають давати раду з тими кордонами в голові. Особливо, коли територіальні кордони поки закриті :) Тож, спробуй балканську подорож з Любкою. Тут ти точно знайдеш щось для себе.