Володимир Яворівський став для мене відкриттям цього року.Відкриттям саме у тому жанрі художньої прози,яким я саме найбільше зачитуюсь-історичної. У його романі "У мене вечеряв Ісус" розповідається про майже весь життєвий шлях княгині Ольги,дружини великого князя київського Ігоря Старого,сина новгородського князя Рюрика.А саме про період її правління після смерті її чоловіка,пам'яті якого вона була віддана до кінця і лишилася вірною лише йому попри всі спроби залицяння інших чоловіків. Також тут є згадка і розповідь про страшну страту Ігоря древлянами. Автор зумів майстерно поєднати такі риси княгині,яка фактично лишилась сама після смерті коханого чоловіка із малим Святославом на руках,як жінки,яка боялась,кохала,ревнувала,страждала та могутньої,твердої правительки найбільшої на той час імперії. Довіритись їй було нікому,окрім воєводи Свенельда,який був найнятий іще за часів своєї молодості князем Олегом Віщим,та прослужив вірно усе своє життя Ігореві. Тут гарно описані усі літописні факти її помсти древлянам за смерть чоловіка.Такі,як закопування сватів князя Мала живцем на лодії посеред княжого двору,смерть усієї древлянської еліти у лазні живцем,смерть самого Мала та вишуканий спосіб спалення цілого міста Іскоростень,який був неприступний і взяти його штурмом військо княгині так і не змогло. Ну і звичайно чого лише варте її майстерство обману самого візантійського імператора,який мав намір одружитися із нею,а натомість став її хрещеним батьком.Після цього усі його зазіхання на руську землю зійшли нанівець.