У автора цієї книги Максима Одарюка є мрія, мрія про світ без війн. Він вірить, що колись таке станеться і люди усвідомлять, що війна, то не є вихід, то не є рішенням проблем. Війна — то горе, то сльози, то біль, то смерть. І поки війни існують, ми вимушені про це думати, казати, писати. Тим паче ми знаходимся у середині цієї потвори, ми змушені брати участь у війні. Хтось став солдатом, хтось волонтером, хтось воює на інформаційному фронті, а хтось лікує душі людей. Та об’єднує нас одне — війна, і у кожного вона своя.