Чесно, не розумію схвальних відгуків на цю книжку. Таке враження що головний герой є карикатурним образом з цілим букетом найвідразніших рис, які тільки можна уявити у чоловіка. З перших сторінок натикаєшся на страхітливі порнографічно-пошлуваті, майже абсурдні, сцени сексуальних фантазій головного героя, де він потворно об”єктивує дівчину, в яку ніби закохався. Далі він маніпулює нею щоб вона їм зацікавилась, хоча він в своїй самозакоханості не бачить ані її справжніх емоцій, ані її бажань. Потім він виявляється абсолютно неспроможнім не тільки розуміти кохану, але й елементарно вибачитись за свою помилку. Такої відрази я не переживала і не відчувала до жодної книги та жодного книжкового персонажа. Ви не знайдете жодної позитивної риси у головного героя, його дружина прописана пласко і є деякі нестиковки, і не очікуйте життєстверджувальний фінал. А мова? От скільки треба в одній книжці повторювати слова “аналітичний” та “аналітик”? Зрозуміло що це абсессія героя, що він не може відірвати від себе зачарованого внутрішнього погляду, але нащо в це так явно макати читача носом? Навіть розв”язка та ліричні відступи про оперу/поезію/мистецтво/подорожі не врятували моє враження. Мені, власне, куди більше імпонує Ілларіон Павлюк та Сергій Жадан, якщо йдеться про сучасних молодих письменників. Хоча мабуть і така книжка як ось ця має бути, просто щоб створювати тло для справжньої літератури. Одним словом, як на мене, жахлива книжка, позбавлюсь при першій нагоді.

Про що ця книга? Про помсту та кохання. Про життя, коли здається, що маєш ідеальне життя, а виявляється, що воно давно почало розпадатися на шматочки і зруйнувалося майже вщент. Марк, головний герой, втрачає кохану, яку нагло збив на пішохідному переході міський суддя. Звісно ж, п’яний і, звичайно ж, не отримавший покарання. І це – не спойлер, про це Марк розповідає на перших сторінках книги. Розповідь ведеться від його імені, тому у ході історії ми дізнаємося ще чимало: зародження їх з Ралукою стосунків, пікантні подробиці, сексуальні уподобання, життя на дві країни, багато інформації про Румунію та подорожей. От подорожі пан Любка описав настільки смачно та неймовірно, хоч пакуй у наплічник в книгу і тут же вирушай в похід, обов’язково відвідавши Румунію. Але в тому, що оповідач – сам Марк, а не третя особа, полягає також і основний мінус: Марк настільки самозакоханий та зарозумілий, що злість на нього частенько відволікає від сюжету. Щодо фіналу… він очікуваний і неочікуваний одночасно. Ніби й підтверджує здогадки, а ніби й залишає без пояснення того, що ж буде далі… Книзі ставлю 4 зірки, але читати раджу!

Лиш сьогодні дочитала цю книгу і одразу захотілося написати відгук (по свіжій пам'яті). Я уже читала Любку раніше, але в цій книзі автор відкрився з іншої сторони. Так, він досі вказує на недоліки нашої країни, але робить це не для того, щоб образити її, а для того, щоб ми, українці, задумались над нашими проблемами. Книга починається з того, що п'яний суддя збиває насмерть на пішоході дружину головного героя і, звісно, виходить сухим з води. Після цього Марк (головний герой) не може думати ні про інше, ніж про помсту. Він вважає, якщо законом не добитися справедливості, то він зробить як у Старому Завіті (око за око, зуб за зуб). З того моменту єдине чим живе Марк - це помста. Він починає стежити за суддею та його сім'єю, розробляє план вбивства (адже так буде найсправедливіше), добуває все необхідне. І готується до вирішального дня... Аж тут дізнається, що уся сім'я судді поїхала на відпочинок. Марк вирішив, що це і для нього шанс здійснити останню подорож перед ув'язненням (до якого він свідомо готовий) і рушає в Румунію на Батьківщину дружини. Там він потрапляє в театр на улюблену оперу дружини і щось у його голові перемикається... Далі розповідати не буду, але скажу лиш те, що фінал вас здивує! Хоча я й починала здогадуватися про це ще з середини книги... Браво, Андрію! Іду шукати інші ваші книги! P.S. окреме спасибі за атмосферні ілюстрації ♥