Прикро, що я познайомилась із Ремарком тільки у 30. Читається на одному подиху. У квітні у мене стався книжковий запій - прочитала "Три товариші", "Тріумфальна арка", завтра приїде ще 2 твори. Раджу усім до прочитання, хто ще не познайомився із Ремарком

Париж 1939 року, напередодні нової війни. Равік - німецький хірург, емігрант без паспорта, який нелегально оперує в клініках і ховається від поліції. Він зустрічає Жоан Мадоу - актрису, співачку, жінку з минулим, повну пристрасті й відчаю. Їхня любов спалахує яскраво, але в світі, де все тимчасове. Ремарк пише про емігрантів - людей без батьківщини, з травмами Першої світової, які намагаються жити в Парижі: кафе, готелі, нічні клуби, розмови про політику й смерть. Равік мстить гестапівцю з минулого, Жоан шукає сенс у коханні, але війна наближається, і все руйнується. Книга - про любов, яка не рятує, а тільки робить біль гострішим. Париж Ремарка - красивий, але холодний: Тріумфальна арка як символ перемоги, якої немає. Персонажі живі, з болем, цинізмом і ніжністю - ти переживаєш за них, бо вони такі людські. Напруга не в екшні, а в психології: розмови вночі, самотність, відчуття кінця епохи. Фінал - потужний, без солодкого хепі-енду, з ударом, який залишається надовго.

Цей роман, на мій погляд, найбільш емоційний і трагічний, прониклий і вражаючий (з усіх інших творів Ремарка). Головний герой Равік – талановитий німецький хірург, який нелегально живе у Франції, був неодноразово висланий із країни, але знову і знову повертається із новими підробленими документами, адже йому нікуди тікати, і його нічого не тримає на батьківщині. У Парижі його життя сповнене постійних переховувань і побоювань бути викритим поліцією, любовних переживань, виснажливої нелегальної роботи хірургом (Равік часто оперує найтяжчих хворих, за яких не беруться знані французькі лікарі), душевними розмовами із такими же нелегалами, які у складних умовах намагаються підтримати один одного, та пошуками лютого німецького ката зі свого минулого, який розділив його життя на «до» та «після». Вражаючий до сліз, сильний твір, де головний герой постійно перебуває на межі між існуванням та смертю і після чергових трагічних подій намагається відшукати новий сенс свого життя, коли вже все втрачено.