Книга Три товариші

Вот Эрих Мария Ремарк, выдающийся писатель из Германии прошлого столетия, которого очень многие любят, многие уважают и считают отличным и интересным писателем, лично для меня совершенно не имеет никакого значения - он очень скучный, не интересный, разжевывает одно и то же в каждом своем произведении, но пишет он неплохо, иногда.
Единственное что у Ремарка стоящее - "На западном фронте без изменений", а все остальное либо копирка этого романа, либо просто скука смертная.
"Три товарища" не стали исключением - снова герои у которых судьбы разрушены войной, снова они не могут найти место в мире, снова они любят, снова делают ошибки, не идут на сделку с совестью и, как обычно у Ремарка, получают весьма жестокие и суровые финалы. Книга раскрывает многие темы важные для прошлого века и особенно для Германии и Ремарка самого, но это очень скучно и не реалистично.
Роберт, Отто и Готтфрид - три друга держащие автомастерскую. Всех троих объединила Первая мировая война, которые служили неподалеку и стали военными товарищами. Робби знакомится с девушкой Патрицией, что приводит всю троицу к роковым событиям. Любовь переплетается с их потерянными судьбами, настоящее перекрывается прошлым, а будущее светит не так ярко.

Не читала Ремарка ще зі шкільних років, тоді він був моїм улюбленим письменником.
Побачила у КСД перевидання і зрозуміла, що цього, найвідомішого, роману так і не прочитала.
І цей роман спробував розбити моє серце. Адже у ньому присутня достатня кількість тригерів.
Безнадія, приреченість. Це як лейтмотив тут. І моменти, в які герої почувалися щасливими ще більше загострювали увагу на трагедіях.
Голодування, безробіття. Молоді люди з покаліченими душами і долями.
Справжнє кохання, якого вже й ніхто не сподівався відчути.
Міцна дружба, у якій стільки почуттів і самопожертви!
І найболючіше - смертність. Для когось очікувана і виснажлива, для когось раптова, для когось - рятівна.
Було важко читати, бо я вже знала фінал і у всьому шукала натяки на нього.
Я не вірю, що такі романи мають на меті чогось навчити, чи несуть якийсь глибинний сенс. Більше схоже на те, що в такий спосіб Ремарк позбувався тягаря зі своєї пам'яті, щоб всі наступні покоління розуміли, як це бути втраченим поколінням.

Безусловно, Ремарк - очень популярный писатель. Об этом свидетельствуют многочисленные переиздания его книг, особенно тех, которые написаны в период между Первой и Второй мировыми войнами, экранизации и переделка его романов для театра. Можно с уверенностью назвать Ремарка писателем, отразившим этот период в жизни немецкого общества наиболее полно. Попробуйте вспомнить крупные прозаические произведения немецкий писателей этого времени, но не единичные, как "Берлин. Александерплац" Дёблина, а именно цикл - и не сможете. Показательно, что Ремарка совсем не печатали в ГДР. "Три товарища" - самый известный и самый популярный роман "межвоенного" периода творчества Ремарка. Он не раз переиздавался в советское время. Пожалуй, главная тема романа - опора на человеческие отношения в период нестабильности, крушения основ старой Германии перед приходом Гитлера к власти. Но дружба не спасает главного героя от страданий и разочарований, а его любимую Патрицию Хольман от смертельной болезни. Смерть от туберкулеза "во цвете лет" - еще одна из главных тем европейской литературы 19-начала 20 века. Несмотря на две предыдущие негативные рецензии все же советую прочесть роман. Любовь и смерть - это вечное.

Не знаю, чому не прочитала цей роман раніше - давно хотіла, але... мабуть потрібні книги, як і люди, приходять у наше життя у потрібний для нас час.

"Три товариші" Е.М.Ремарка безсумнівно є кращим романом ХХ ст. (цікаво, чи напишеться щось краще у наші часи?).

Розповідь відбувається у Німеччині в 1928 році, у післявоєнний час (це зараз ми можемо говорити міжвоєнний час, але роман Ремарк писав у 1932-1935 роках, Друга світова ще не почалась): тотальна бідність та безробіття. Скрізь тільки бари, пивні та інші заклади для проведення дозвілля з чаркою в руці... І на цьому безперспективному фоні - історія про щиру чоловічу дружбу і неочікуване, віддане кохання.

Цікава та динамічна історія, несподівані сюжетні повороти, майстерність письменника простою мовою, без зайвих епітетів та слів, залізти до читача в душу, знайти найуразливіше місце, роз'ятрити там все... і раптом помічаєш, що роман прочитано! Але перед цим останні 3-4 глави буде ком в горлі, а в кінці - текст залл'є... в Дніпрі стільки води немає, скільки потекло з моїх очей над книгою Ремарка!

Не дивно,що вся книга розібрана на цитати, - всі вислови потрапляють прямо в ціль!

"Три товариші" ставить занадто високу планку, зараз не уявляю, який твір зможе вийти на це рівень у моєму особистому рейтингу книг.

І що тепер читати?