Три лини для Марії
Паперова книга | Код товару 1260334
Yakaboo 4.6/5
Автор
Сергій Осока
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Коротка проза та есеїстика
Мова
Українська
Рік видання
2020
Кількість сторінок
248
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130x200 мм

Усе про книжку Три лини для Марії

Кожна новела Сергія Осоки — то маленька велика історія простої людини, яку, можливо, ніхто б і не помітив на цій землі, якби не уважний майстер слова. Бо він не просто пише, а створює кількома мазками тривимірну картину людського життя: здається, можна прислухатися і почути, як шелестить очерет, сплескує риба в ставку, як падають яблука, риплять старі двері, як змішується з вітром людське зітхання, приглушений сміх чи схлип. А ще можна відчути запахи — то густі і щільні, аж забиває памороки, то леткі і прозорі, як аромат квітки. Десь у цьому 3D-форматі можна побачити людину, з усіма її прекрасними і потворними рисами, з шорсткими поверхнями і глибокими западинами її бентежної душі. Здається, сюжети цих новел малі чи другорядні, але то лише ключ, який відкриває портал, через який потрапляєш у світ великої літератури.

Характеристики
Автор
Сергій Осока
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Коротка проза та есеїстика
Мова
Українська
Рік видання
2020
Кількість сторінок
248
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130x200 мм
Рецензії
  •  
    Чуттєво... 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Сергій Осока "Три лини для Марії"
    Читаєш і бачиш знайомий двір, чуєш голоси, шкіра впізнає тремтіння повітря, ніс вловлює призабуті запахи. М"язи наливаються втомою після важкого дня чи ж радісно теліпає серце в передчутті зустрічі із тим, з ким зась...
    На кожну історію у книзі оживають власні спогади. З подивом розумієш, що в пам"яті зринуло те, що, здавалося, ти ніколи й не знав. І от за авторськими героями постають мої особисті, з якими я жила чи живу поряд. Інколи дивуюся, що між його й моїм немає нічого спільного, зовсім нічого, а от диви, згадалося. А інколи ж навпаки, ну просто про моїх писано, от тільки імена інші, а все решту-один-в-один. І несеш ці відчуття, боячись щось загубити, пропустити, залишити на краєчку свідомості як неважливе, адже важливе геть усе. І вже починаєш розмотувати клубочок спогадів, забутих слів, загублених почуттів, розбитих мрій та заповітних бажань. І от, стоїш посеред рідного двору, оточена дитинством, доросла й розгублена. Стоїш і намагаєшся поєднати було і є в одному моменті. І навіть немає сліз. Є щемка ніжність і чуттєвість. І трохи болю...
  •  
    Пронизливість у кожному слові 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Мова Сергія Осоки філігранна, незважаючи на те, пише він вірші чи прозу. Кожне слово торкає душі. А які у нього слова! Як на мене, це один із небагатьох авторів-сучасників з таким багатющим лексичним запасом. При цьому в "Трьох линах для Марії" він використовує діалектизми, бездоганно вплітаючи їх у текст. Тому його оповідання сповнені життя, динаміки, співпереживання.
    Якось Сергій зізнався, що є письменником-спринтером, тобто працює лише в короткому жанрі. Він навіть не думає про написання великого роману. Зате його новели за емоціями здатні замінити велику книгу. Бо в короткому тексті він скаже стільки, що часом не знайдеш у довгих творах.
    "Три лини для Марії" відсилають нас у 90-ті, на котрі припало дитинство автора. Він розповідає про цей час і з теплом, однак не оминаючи гострих кутів. Деякі його новели пронизують болем до сліз. Адже багато персонажів Сергія - це люди, зневажені в суспільстві. Їх не назвеш успішними, красивими, але вони справжні і яскраві. Такі, як, мабуть, саме життя.
Купити - Три лини для Марії
Три лини для Марії
150 грн
Є в наявності
 

Рецензії Три лини для Марії

4.6/5
  • 5
  • 4
  • 3
  • 2
  • 1
  •  
    Чуттєво... 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Сергій Осока "Три лини для Марії"
    Читаєш і бачиш знайомий двір, чуєш голоси, шкіра впізнає тремтіння повітря, ніс вловлює призабуті запахи. М"язи наливаються втомою після важкого дня чи ж радісно теліпає серце в передчутті зустрічі із тим, з ким зась...
    На кожну історію у книзі оживають власні спогади. З подивом розумієш, що в пам"яті зринуло те, що, здавалося, ти ніколи й не знав. І от за авторськими героями постають мої особисті, з якими я жила чи живу поряд. Інколи дивуюся, що між його й моїм немає нічого спільного, зовсім нічого, а от диви, згадалося. А інколи ж навпаки, ну просто про моїх писано, от тільки імена інші, а все решту-один-в-один. І несеш ці відчуття, боячись щось загубити, пропустити, залишити на краєчку свідомості як неважливе, адже важливе геть усе. І вже починаєш розмотувати клубочок спогадів, забутих слів, загублених почуттів, розбитих мрій та заповітних бажань. І от, стоїш посеред рідного двору, оточена дитинством, доросла й розгублена. Стоїш і намагаєшся поєднати було і є в одному моменті. І навіть немає сліз. Є щемка ніжність і чуттєвість. І трохи болю...
  •  
    Пронизливість у кожному слові 100% користувачів вважають цей відгук корисним
    Мова Сергія Осоки філігранна, незважаючи на те, пише він вірші чи прозу. Кожне слово торкає душі. А які у нього слова! Як на мене, це один із небагатьох авторів-сучасників з таким багатющим лексичним запасом. При цьому в "Трьох линах для Марії" він використовує діалектизми, бездоганно вплітаючи їх у текст. Тому його оповідання сповнені життя, динаміки, співпереживання.
    Якось Сергій зізнався, що є письменником-спринтером, тобто працює лише в короткому жанрі. Він навіть не думає про написання великого роману. Зате його новели за емоціями здатні замінити велику книгу. Бо в короткому тексті він скаже стільки, що часом не знайдеш у довгих творах.
    "Три лини для Марії" відсилають нас у 90-ті, на котрі припало дитинство автора. Він розповідає про цей час і з теплом, однак не оминаючи гострих кутів. Деякі його новели пронизують болем до сліз. Адже багато персонажів Сергія - це люди, зневажені в суспільстві. Їх не назвеш успішними, красивими, але вони справжні і яскраві. Такі, як, мабуть, саме життя.
  •  
    Цілковита любов
    Як завжди у мене це буває: коли я дізнаюся, що вийшла нова книжка автора, чия творчість мені подобається, я раптом усвідомлюю, що ще не прочитала попередню його книжку. Тож миттю кидаюся читати її. Й у випадку із Сергієм Осокою у цьому був однозначний плюс, оскільки і жанрово і сюжетно «Нічні купання в серпні» і «Три лини для Марії» були дуже подібними. Прочитання першої дало змогу краще зрозуміти героїв другої.
    Що неабияк сподобалося – у книзі багато гумору. Але цей гумор сімейний, тобто відчувається, якою любов’ю пройнятий автор до персонажів (реальних людей зі своєї родини і близьких). Наприклад: «Сестра була безутішна. Ми ще з'їли пів відра черешень – певно, з горя», або «Краще б перекусила ними [золотими зубами] гусакові шию – він би не мучився, а люди запам'ятали б надовше», чи «Оляна розсипається в щедрих і багатослівних подяках, надівши на заспане обличчя святкову посмішку – так само, як надівала годину тому штучну щелепу».
    Головне, що настільки звикаєш до побудови сюжетів, до персонажів оповідань Сергія Осоки, що коли трапилися кілька оповідань, де оповідь ведеться не від першої особи (не від Сергія), то у мене просто лють виникла, хотілося гатити книжкою об стіну. Потім я аналізувала прочитані оповідання і все ж виснувала, що вони чудові, просто не вкладалися у ту стильову течію, до якої я призвичаїлася. Це вже певною мірою наркотик, звикання.
    Книжка добра тим, що герої хворіють раком, помирають, сваряться і миряться, не знаходять спільної мови і знаходять, але ти сприймаєш це нормально, як те, що відбулося. Не в сенсі, що тобі байдуже до них, просто є речі, які не можна змінити, а тим паче, які уже відбулися, тож можна згадати про певних людей чи події щось хороше, і автор із цим дуже гарно справляється. Подумати лишень – жителі села, так любовно описаного Сергієм Осокою, з часом помруть (як і всі ми), але про них залишиться така чудова згадка у його книжках. Тут немає неправди, як і відсутній пафос. Тут цілковита любов)))
  •  
    Книга яка занурює в спогади
    В дитинстві я завжди мріяла поїхати в село. Я заздрила друзям, які їздили до дідусів і бабусь на всі літні канікули. Діти з'їжджалися вкінці серпня і беззупину розповідали про свої карколомні пригоди.
    З книгою "Три лини для Марії' Сергія Осоки я повністю занурилася в спогади і ще більше відчула настільки я хотіла в село. Напевне, мене можуть зрозуміти лише діти асфальту і то не всі.
    Книга чудова. Інколи смішна, інколи викликала сумні спогади, так як це часи вісімдесятих з речами з під прилавку, які не для всіх доступні. Часи несправедливості, коли знаходили крайнього, звільняючи з роботи і забираючи можливість працевлаштуватись.
    Надзвичайно щемні історії відносин з батьками, з дідусем і бабцею і сусідами.
    Перейнялась історією, коли дітей виганяли у в'язницю. Мені навіть складно уявити емоції, які вони відчували в той момент. На маму хотілось нагримати. В дитинстві мене частенько лякали інтернатом, і на жаль, емоції відгукуються через роки.
    В селі таємниць не має, всі один про одного все знають, а якщо ще ні, то скоро довідаються.
  •  
    Книга, про яку не можеш мовчати
    Спочатку, з першої історії, я відчула розчарування. Як так? Просто село, гуси, якійсь клуні і декілька взагалі невідомих слів і назв предметів побуту життя людей в селі. Але ж не може бути, щоб все було так "просто"! Книгу рекомендують, обговорюють, тому я була наполеглива і поринула читати далі і далі...
    Мене сільське життя ніколи не надихало, не відчувала і не бачила нічого ностальгуючого, романтичного чи бодай цікавого в тяжкому і некомфортному житті сільських людей, а тим більше дітей. Бо СПРАВЖНЄ село побачила вперше десь у 27 років і була в шоці, як тут люди живуть. Але, менше з тим, я продовжувала читати історію одну за одною.

    З часом я зрозуміла, відчула, впізнала в інших історіях себе, своїх сусідів, знайомих, родичів.... Читаєш і дивуєшся, як автор "прожив" всі ці 100 життів, щоб так відчути інших людей, зрозуміти їх біль, їх шлях. Мова героїв - абсолютна реальна, не рафінована. Такі люди серед нас.
    Є таке відчуття, що ця книга для була народжена для НАС, хто народився у 80-і, ріс в різних містах і селах України. Більшість з нас проживали, відчували, бачили, чули в реальному своєму житті щось дуже подібне. Ми (як страшний сон) забули чи намагаємося забути ті часи: напівголодне дитинство, вічну нестачу необхідного елементарного одягу, забути сварки батьків, не згадувати як чоловіки майже усі пили до "білочки", як сім'ї ховались від них по сусідах. Чоловіки не витримували, а жінки викручувались, як могли.... Як наші мами "виживали" - шили, в'язали, "діставали" одяг і взуття, варили супи із нічого і котлети із моркви. Всі ходили до "нудної" школи, де вчителі з усіх сил намагались нас відволікти від темного і привернути на світлий шлях.

    Ми хотіли забути, зачинити двері в те "минуле життя", але Автор нам нагадав, що це частина нашого життя, це частина нас. Той час навчив нас , надав нам суворі життєві уроки.

    Вважаю саме тому, цю книгу обговорюють, рекомендують, вона не залишає читача байдужим. Саме тому рівень емоцій читача коливається із страшенною амплітудою від сміху до сліз.
    Книга - занурення в себе, шлях до больових точок.
 
Характеристики Три лини для Марії
Автор
Сергій Осока
Видавництво
Видавництво Старого Лева
Серія книг
Коротка проза та есеїстика
Мова
Українська
Рік видання
2020
Кількість сторінок
248
Ілюстрації
Немає ілюстрацій
Формат
130x200 мм
Палітурка
Тверда
Папір
Офсетний
ISBN
978-617-679-799-9
Тип
Паперова
Література країн світу
Українська література
Література за періодами
Сучасна література