Анна Григорович — широко відома сучасна українська письменниця, неодноразова лауреатка літературних премій. Починаючи з 2009 року виходили друком такі її книги: казкові повісті «Зелений трамвай», «Незвичайна експедиція в зачакловане королівство», «Чарівні пригоди конячки Камелії та зоряних дітей», а також твори, надруковані видавництвом «АССА»: оповідання «Дід Сніжан» в складі збірки «Моє Різдво» та казкова повість «Три дні з життя Єви». Історія про незвичайну дівчинку Єву в 2020 році потрапила в перелік книг для поповнення бібліотечних фондів, затверджений Міністерством культури та інформаційної політики України. Крім того, Анна на запрошення організаторів, взяла участь з книгою "Три дні Єви" у славетному музичному фестивалі LvivMozArt, започаткований всесвітньовідомою українською диригенткою, Оксаною Линів, зустрівшись з юними читачами, які дуже люблять музику. Як думаєте, чому "Три дні Єви" так усіх зацікавили? По-перше, перед нами надсучасний формат української дитячої літератури від видавництва АССА, адже по суті, повість «Три дні з життя Єви» не просто книга, а справжній мистецький проект. І не тільки тому, що книга містить QR-коди ( за допомогою смартфона можна не тільки читати захопливе фентезі, а й прослуховувати класичну фортепіанну музику у виконанні Андрія Луньова, відомого піаніста, лауреата Міжнародних конкурсів, викладача Київського державного музичного ліцею ім. М.В. Лисенка). В книзі підіймаються актуальні питання того, як сприймається у житті і суспільстві наявність "інакших" дітей, як існує і розвивається їх внутрішній світ і соціальна адаптація. В край делікатний спосіб діти дізнаються про те, що крім креативних підлітків-прагматиків, які в будь який спосіб прагнуть отримати гроші, використовуючи соціальні мережі та гаджети, є підлітки з різними темпераментами, думками, талантами і вдачею. В першу чергу дитина, читаючи про Єву, ніби "приміряє її одежки" на себе. І це один з перших досвідів юної особистості про життя інших людей, їх спосіб жити, мислити і відчувати. Цікавим є присутність музики в книзі, як універсальної прекрасної мови спілкування між усім живим, свідомим і несвідомим... А чому все ж мистецький проект, спитаєте ви? Тому що про всі ці важливі речі Анна спілкується у своїх численних зустрічах з дітьми, читачами - в різних містах України, і на сході в тому числі. "Єва" весь час подорожує! Тому що культуру спілкування і толерантності, цікавості до світу тих, хто живе і думає інакше, повага до безкінечного розмаїття, яке не штампує людей на станках, а з любов'ю народжує індивідуально кожного, - цю культуру набувають з дитинства. Саме це робить людину багатшою на кожне нове знайомство, і врешті решт-щасливою. Бо ще великий Антуан де Сент-Екзюпері сказав - “Найбільша розкіш на світі — це розкіш людського спілкування”. Любіть і цінуйте "інші"думки! Набирайтеся вражень від інших людей. Це, як подорож, яка нас завжди розвиває. А ще - зайдіть до Анна Григорович на її сторінку в Фейсбук чи інстаграм. Вам буде цікаво!

Зацікавила ця нова книжка тим,що попередні всі книжки автора Анни Григорович всі маємо і прочитали. Дуже чекали на вихід нової історії. Купили з дитиною цю книгу на виставці.Прочитали на одному подиху:і я-мама,і діти. Якщо моя дитина (9 років)не дуже полюбляє читати, то цю чарівну книжку сам прочитав за пару днів. І замість того, щоб брати гаджет після школи-брав і читав книгу. Книжка захоплює, ти наче сам опиняєшся в казці, переживаєш разом з героями всі події, всі їх почуття, емоції. Рекомендую книжку мати в своїй бібліотеці, прочитати як і дітям, так і дорослим.

З творчістю Анни Григорович познайомилася дуже давно - у літературі автор далеко не новачок. «Пригоди конячки Камелії» - одна з попередніх книг авторки - залишила дуже приємний слід. З нетерпінням чекала появи нової книги пані Анни. «Три дні з життя Єви»-виправдала і навіть перевершила мої сподівання. Як завжди, цікавий фентезі- сюжет, пригоди; дуже мені до вподоби, що пані Анна торкається (не вперше) теми особливих дітей, їхньої адаптації у суспільстві. Книга крім цікавого сюжету ще і дуже пізнавальна в географічному, історичному, музичному плані (чого варті модні фішки з QR-кодами, за якими цілий світ!). Попри те, що пригодницьку книгу хочеться прочитати якнайшвидше- цікаво ж, що там далі- раджу з цією книгою не поспішати. Вона для вдумливого читання; десь треба і до Вікіпедії звернутися, десь поритися в закапелках своєї пам’яті, десь зробити музичну зупинку. І на кожній сторінці насолодитися художнім словом. Якщо здається, що щось залишилося невисловленим чи не до кінця зрозумілим, не панікуймо! Це перша книга з обіцяної серії, гадаю, найцікавіше далі буде. Приємно, що видання книги підтримав Український інститут книги.