Слова, підкоряючись ритму, збігаються в гострі, іноді моторошні, часом пронизливо світлі поєднання. Світ Олени Степаненко винагороджує уважних. Це світ сподівань і світ неможливості втечі. Ця Атлантида, либонь, приречена, як і кожна. І яка треба мужність, щоб заселяти її, сподіваючись, що наступна таки не потоне.
