Ті, хто вчився за часів сересеру у ВНЗ обов'язково вивчали “Історію кпсс” і ця дисципліна була страшенно нудною і наповненою різними “постановлєніямі” з'їздів компартії. Поточна книга звичайно побудована в інший спосіб, це скоріше не повноцінна історія комунізму, а лише нарис цієї історії: історії обманів, одурманення людей і рік крові. Стосовно комунізму я доволі упереджений, і книгою я залишився задоволений, хоча людині “лівацьких” поглядів може абсолютно вона може не сподобатись, правду ж завжди важко читати. Автор зовсім не має на меті виправдовувати комуністичну ідеологію, але й звинуватити його в необ’єктивності теж важко, більшу частину книги він доволі відсторонений спостерігач і оповідач, хоч в певних моментах і у нього це не зовсім вдається. Книга розділена на 6 частин: від витоків комуністичної ідеології до її, на думку автора, завершення. Початково ідеологія комунізму містила в собі багато протиріч, які тільки збільшились з часом, і автор слушно зауважує, що вона будувалась швидше, як філософська теорія, яку навряд чи взялися б втілювати в життя той же Маркс і Енгельс. Але, як кожна інша, чи то теорія, чи вчення, комуністичні погляди знайшли своїх прихильників. Загалом друга половина ХІХ століття була ідеальним часом для виникнення підґрунтя розповсюдження комунізму: становлення капіталізму і недосконалість трудового законодавства створювало для більшості людей дійсно нестерпні умови праці і життя, і я впевнений, що більшість з тих, хто зараз скаржаться на “зубожіння” і важку роботу, 100-150 років назад не витримали б і одного дня у тодішніх умовах. Але хоч у витоках комунізму можна знайти “благі наміри”, але вже тоді він почав збочувати в сторону цинічної і хитрої ідеології, головними засобами якої були популізм наповнений обіцянками, та декларативне їх виконання після приходу до влади зі створенням тоталітарної бездушної машини, яка знищує будь які прояви незгоди зі сторони кожного індивіда. Розглядаючи становлення і перші етапи розвитку комунізму, чи скоріше більшовизму, в Росії і на окупованих нею територіях після 1917 року, автор, як і більшість дослідників, котрі виросли в ліберальному і демократичному західному суспільстві, припускається системної помилки, якою зараз дотримуються і ті хто розглядає сучасну РФ. Ця помилка полягає в тому, що автор розглядаючи різних керівників, чи навіть опозиціонерів того часу серед більшовицької верхівки, виокремлює тих, хто на його думку, могли повести комунізм в “правильну” сторону. Жодні зіновєви, бухаріни чи тим більше троцькі, не перетворили б комуністичну ідеологію в щось справді вартісне. Тут зійшлися докупи дві течії: комунізм і російський шовінізм, які доповнювали одна одну і зовсім не хорошими якостями. А вже надалі цей покруч, багато в чому завдячуючи наївним, а часто просто купленим керівникам західних демократій, через створений Комінтерн, через фінансування і підтримку різних терористичних і лівацьких течій в інших країнах, розпочав експансію комунізму по всьому світу. Створені за сприяння совєтів нові комуністичні чи прокомуністичні уряди у багатьох країнах світу, були часто досить різними, не завжди мали добрі стосунки зі своєю “матір'ю”, але всі вирізнялись одними і тими самими рисами. Насамперед це жорстокість, репресії і терор, а іншою спільною рисою була комуністична номенклатура, про що правильно зауважив автор. Комуністи-керівники, які на словах декларували “рівність”, завжди хотіли бути трохи рівнішими, як писав Оруелл в своєму “Колгоспі тварин”. Ця номенклатура ставала тим самим панівним класом, з яким комунізм боровся, принаймні на словах. Комунізм насправді ніхто не переміг, він завалився в силу своїх внутрішніх протиріч, деякі країни, такі як Китай, переформатували його під себе, залишивши “комуністичну вуаль”, деякі, до прикладу КНДР, заморозили його у якомусь абсурдному стані, інші просто відвернулись, багато цілком слушно засудили. Але примара “неокомунізму” і надалі бродить світом. Вона маскується під різні політичні течії, часто навіть антикомуністичні і потрібно пам'ятати, що небезпека не минула. Такі книги, як ця, розглядаючи, хоча б побіжно, кривавий шлях комунізму, необхідні для прочитання багатьом, а особливо тим, які мріють про ковбасу “за два двадцять”, але не розуміють, що вона наповнена кров'ю мільйонів людей і часто навіть їх рідних.