Роман Грегора фон Реццорі «Торішній сніг» - це не та книга, яку варто читати заради сюжету. Сюжету як такого тут, можна сказати, немає, тому що це – автобіографія. Ранній життєпис австрійського письменника, який провів дитинство на Буковині. Цей край переходив під владу різних імперій так часто, як, мабуть, жоден інший в Україні, цим і пояснюється те, що в Чернівцях та регіоні жили не тільки українці та євреї, а й австрійці, румуни, молдавани, росіяни. Проте за бурхливим життям міста хлопчик може спостерігати лише в нечасті виїзди, адже аристократична мати вважає недостойним для своєї родини змішуватись з місцевими та приїжджими. Тож до підліткового віку весь світ Реццорі складали батьки, старша сестра та годувальниця Касандра, яка за словами автора нагадувала «велетенську карлицю». Читання цієї книги – справжня естетична насолода, тому я би не рекомендувала читати її швидко. «Торішній сніг» треба смакувати маленькими порціями – тільки так можна розгледіти неймовірну красу роману. Впевнена, що в майбутньому ще не раз повернусь до цього твору.