Тіні забутих предків - той твір української літератури, який здатен нарешті пробудити в людині жагу до читання власної літератури. Коцюбинський працював над цим твором достатньо часу і це помітно. Адже людина, яка народилась і виросла не в горах, Карпатах мало що знає у гуцульських міфах, звичаях, традиціях. Але Коцюбинський, коли гостював у селі Криворівня дуже вподобав той край і вирішив написати такий твір. У повісті проглядається схожість з п‘єсою «Ромео і Джульєтта» але карпатський дух на кожній сторінці додає якогось шарму, відчуття свого і це величезний плюс автору. Цей твір беззаперечно може мати своє місце у скарбничці найкращих творів української літератури. Та і сам Коцюбинський як автор теж є видатною людиною. Чого варті лише його твори “Intermezzo” і «Цвіт яблуні», останній, мені здається, теж потрібно ввести до шкільної програми. Бо те, як пише коцюбинський і які думки потім після прочитання його творів - це дійсно щось особливе. Я дуже радий що свого часу вирішив серйозно відноситися до української літератури і вона відкриває переді мною дуже багато прекрасних авторів, яких я не помічав досі. Впевнені 4 зірки +

«Тіні забутих предків» — модерний твір, у якому яскраво простежується імпресіоністична манера подачі матеріалу. Хоч сюжет охоплює невеличкий відрізок часу — життя Івана Палійчука, проекція часу насправді набагато ширша. Рекомендую для читання, так і перегляду фільму.

Для мене "Тіні забутих предків" - одна з найкращих книг в українській літературі. Книга незвичайна, глибоко психологічна й трагічна. Дивна як саме життя. Фантастичне й реалістичне тут змішуються в одне ціле так само як в житті минуле є невід'ємною частиною теперішнього. Це книга про кохання: справжнє і несправжнє; і про те як воно нас створює і руйнує. Незвичайності оповіді додає неповнорний колорит гуцульських традицій та дивовижні краєвиди гірського краю. Мені здається, цей шедевр варто прочитати хоча б один раз, а повернення до нього згодом відбудеться обов'язково. Я особисто перечитувала багато разів.