Автор |
Генрі Міллер |
Видавництво |
Komubook |
Мова |
Українська |
Рік видання |
2020 |
Рік першого видання |
1956 |
Перекладач |
Павло Швед |
Кількість сторінок |
160 |
Ілюстрації |
Немає ілюстрацій |
Усе про книжку Тихі дні в Кліші
У своїй повісті «Тихі дні в Кліші», яку Генрі Міллер розпочав писати в червні 1940 року невдовзі після повернення до Сполучених Штатів, а завершив у Біґ-Сурі, штат Каліфорнія, де мешкав майже до самої смерті, автор знаменитих «Тропіка рака», «Тропіка козерога» та «Чорної весни» озирається на несамовите десятиліття, яке він прожив у легендарному Парижі 1930-х років.
Описуючи шалені нічні вештання обшарпаними вулицями, кафе та барами Монмартру і з винятковою відвертістю розповідаючи про свої сексуальні пригоди й швидкоплинні закоханості, Міллер майстерно змальовує перед читачем той незабутній час, що став визначальним для всього його подальшого життя і творчості. Обурливо-відверта й розкішно-чуттєва проза Міллера, мов нестримний вир, затягує читача з кожним реченням, зачаровуючи його неповторною атмосферою свободи й ненаситною жагою до життя.
Хоч невелика за обсягом, повість «Тихі дні в Кліші» містить у собі ніби в згущеному вигляді всі ті «магічні інгредієнти», які принесли її автору світову славу, і є одним із вершинних досягнень Генрі Міллера як письменника.
Повість «Тихі дні в Кліші» було двічі екранізовано: у 1970 році данським режисером Єнсом Йорґеном Торсеном та в 1990-му — французом Клодом Шабролем.
Автор |
Генрі Міллер |
Видавництво |
Komubook |
Мова |
Українська |
Рік видання |
2020 |
Рік першого видання |
1956 |
Перекладач |
Павло Швед |
Кількість сторінок |
160 |
Ілюстрації |
Немає ілюстрацій |
-
Пригоди Джої в ПарижіОбкладинка звичайна комубуківська, проте зроблена з цікавого матеріалу. Папір якісний, загальне оформлення теж. Перекладено добре.
Книга нам розповідає про Джої. Загалом так, уявіть собі Джої, так, того самого Джої і тепер уявіть його пригоди в Парижі. А ще в нього є друг, що поводиться так смо. Приблизно так я можу описати цю книгу. Загалом не можу сказати, що знайшов там щось цікаве чи цінне. Але книга невелика та читається доволі легко, тому якщо комусь закортить можете почитати.
Можливо до прочитання інших книг від комубука я б вирішив, що ця книга розповідає про людей з, назвемо це "дна", проте ні. Це цілком собі нормальні люди, що працюють, заробляють гроші та й загалом усе б нічого, але от вони люблять відпочивати пірнаючи якраз на це "дно". Власне як тільки в них з'являються гроші вони йдуть по генделиках і знаходять там повій/курв/німфоманок і так по колу. Їх так багато, що головні герої вже про них починають говорити як про роботу, але як тільки в них є гроші, то вони знову повторюють ритуал. Взагалі складається враження, що повії їм би дешевше обійшлися ніж курви, які зрештою так само добре їх оббирають. Наші головні герої так часто проводять вільний час на "дні", що воно вже певним чином стало частиною їх і отож, коли в кінці другої частини вони натрапляють на людину з трішки не такими донними цінностями, то щиро дивуються чого ж та людина не хоче мати з ними нічого спільного.
З мого опису хтось може подумати, що ця книга з елементами еротики чи порнографії, але ні. Все що там відбувається радше просто констатація факту, бо для головних героїв це немов робота. Вони все це описують так само як ви б описали свій робочий процес. Тож якось так, а читати чи ні то вже вибір за вами.

Рецензії Тихі дні в Кліші
-
Пригоди Джої в ПарижіОбкладинка звичайна комубуківська, проте зроблена з цікавого матеріалу. Папір якісний, загальне оформлення теж. Перекладено добре.
Книга нам розповідає про Джої. Загалом так, уявіть собі Джої, так, того самого Джої і тепер уявіть його пригоди в Парижі. А ще в нього є друг, що поводиться так смо. Приблизно так я можу описати цю книгу. Загалом не можу сказати, що знайшов там щось цікаве чи цінне. Але книга невелика та читається доволі легко, тому якщо комусь закортить можете почитати.
Можливо до прочитання інших книг від комубука я б вирішив, що ця книга розповідає про людей з, назвемо це "дна", проте ні. Це цілком собі нормальні люди, що працюють, заробляють гроші та й загалом усе б нічого, але от вони люблять відпочивати пірнаючи якраз на це "дно". Власне як тільки в них з'являються гроші вони йдуть по генделиках і знаходять там повій/курв/німфоманок і так по колу. Їх так багато, що головні герої вже про них починають говорити як про роботу, але як тільки в них є гроші, то вони знову повторюють ритуал. Взагалі складається враження, що повії їм би дешевше обійшлися ніж курви, які зрештою так само добре їх оббирають. Наші головні герої так часто проводять вільний час на "дні", що воно вже певним чином стало частиною їх і отож, коли в кінці другої частини вони натрапляють на людину з трішки не такими донними цінностями, то щиро дивуються чого ж та людина не хоче мати з ними нічого спільного.
З мого опису хтось може подумати, що ця книга з елементами еротики чи порнографії, але ні. Все що там відбувається радше просто констатація факту, бо для головних героїв це немов робота. Вони все це описують так само як ви б описали свій робочий процес. Тож якось так, а читати чи ні то вже вибір за вами.
Автор |
Генрі Міллер |
Видавництво |
Komubook |
Мова |
Українська |
Рік видання |
2020 |
Рік першого видання |
1956 |
Перекладач |
Павло Швед |
Кількість сторінок |
160 |
Ілюстрації |
Немає ілюстрацій |
Формат |
125x190 мм |
Палітурка |
Тверда |
Папір |
Офсетний |
Тираж |
1500 |
ISBN |
9786177438204 |
Вага |
250 гр. |
Тип |
Паперова |
Література країн світу |
Література США і Канади |
Література за періодами |
Література XX ст. |