Тибет. Зцілення Муші, доньки м'ясника

Відверто кажучи для мене книга Марка Гендрікса «Тибет. Зцілення Муші, доньки м'ясника» стала розчаруванням року. Оскільки 2017 рік став досить багатим на новинки із світу коміксів, які вперше побачили світ українською, то й конкуренція серед цієї літератури, якщо можна так сказати, була високою.
Це мабуть той випадок, коли у книжці найцікавішою є анотація та короткий вступ про історію Тибету.
Тибет у цій історії постає не містичним місцем, де живе просвітлений Далай-лама, а все навколо просякнуте езотеричними знаннями. Тибет перед нами постає країною де монахи не духовні особи, а зарозумілі, пихаті лінтюхи, які прикривають своє неробство релігійними заборонами щодо виконання тієї чи іншої роботи. Вся країна являє собою роздрібнену на десятки автономій структуру, кожна з яких ворогує з іншою. Роман «Тибет» це сатира на надмірне захоплення Заходу екзотичною, загадковою країною. Це висміювання монахів, які нездатні діяти, але завжди знаходять час на медитацію.
Яку роль у цій історії відіграє Муша, головна героїня, я так і незрозуміла, втім як і причину її хвороби, хоча зважаючи на її поведінку, містика тут ні до чого, швидше за все причиною є її нерозбірливі зв’язки.
Щодо ілюстрацій, то вибір автора на користь чорно-білих ілюстрацій посилив розмитість сюжету, розмитістю малюнків, які посилили розчарування книгою.

От я себе питаю: чому коли автор цього "шедевра" приїздив до нас на минулорічний "Книжковий Арсенал" черги до нього на презентацію, та на автограф сесію були просто я не знаю... трохи менші ніж на автограф сесію до Ельчіна Сафарлі? Цікаво чому в нас це вирішили видати, продавати за такі гроші, та як піар-менеджери видавництва подавали це авдиторії?
Я тоді не встиг купити це добро, примірники скінчилися перед самим носом. Тому коли пройшов час купив не задумуючись, не читаючи жодних відгуків, тощо. Назва тибет та обкладинка мене заінтригували. Я відверто, чекав якогось пригодницького сюжету, чи містичного реалізму.
А замість того отримав... По перше графіка там ніяка. Все що в середині - чорно-білі потворні малюнки. І це за таку ціну! По друге сюжет... Пам,ятаєте, які комуністи випускали пропагандистські плакатики про "попів"?
Це що колоніальний графічний роман? Хіба я маю платити гроші, щоб ще один білий християнин-атеїст грубо і гіперболізовано постібався з "темних" тубільців? І взагалі яка там мораль? Тибету непотрібна державна незалежність, бо тибетці убогий і темний народ?