Це друга книга цього автора прочитана мною.І хоч його "П'ятеро як один" мені не дуже зайшла,то "Ті,що живуть під землею" приємно вразила. Уявіть собі зливу.Найпотужнішу зливу,яку лише здатна придумати ваша уява.Зливу,за лічені хвилини якої випало стільки води,що навіть зайці не змогли врятуватись і плавають навколо вас потоплені. Ось після неї все і почалось. Головний герой,на ім'я Віталік, приїздить із заробітків з Камчатки на похорон свого батька,що загинув за дивних обставин в автомобільній аварії. Тут у їхньому селі творяться дива дивні.Зникнення людей,дідовий дивний погреб завалений купою землі(кроти нарили),величезне провалля посеред орного поля,що утворилося після зливи(знову кроти?). Головний герой задається ідеєю вияснити причину загибелі батька. Ось тут йому й допоміг татів перстень, знайдений у службовому кабінеті падаючи у колодязь. Оповідання не занадто довге й не занадто коротке.Якраз достатнє для того,щоб гарно розповісти про події та одночасно не втомити читача.Ніякого мила та соплів. Все коротко,захоплююче та дуже цікаво читається. Одне було не зрозуміло,навіщо пан Назарій приліпив сюди Камчатку.У нас що,кращих сусідів немає щоб на заробітки до них поїхати? Хоча можливо ідея й була такою,щоб викликати неприйнятність того образу життя,яке там існує.Тобто зеки,п'янки,бійки та ін.