Людей можна ділити на різноманітні групи й підгрупи за різними критеріями, від психологічних, і до економічних. Я ж, можливо, й не буду оригінальним, але додам до довгого списку, ще один вид, за яким можна поділити людей усього людства на дві категорії. Це ті, котрі читали славетну трилогію Джона Роналда Руела Толкіна, та ті, в котрих ще все попереду. І як, на мою думку, ті хто ще не читав «Володаря перснів» – щасливчики. Адже, у них, ще все попереду. Вони, ще відкриють для себе чарівний і небезпечний світ Середзем’я, познайомляться з хоробрим і практичним гобітом Фродо, його вірним другом Семом, товаришами-бешкетниками Меррі та Піппіном. Їх чекає велична історія кохання, між простим мисливцем та нащадком славетного короля Арагорном і безсмертною принцесою ельфів Арвен. Знайомство з мудрим і загадковим Гендальфом. Підступним та неоднозначним Смеаголом. Тих щасливчиків, котрі вперше відкриють першу книгу про братство персня, попереду чекає надзвичайна подорож, сповнена як небезпечних пригод, так і теплих душевних знайомств, як підлих вчинків ворогів, так і величних вчинків друзів. Попереду їх чекає шлях, котрий під силу лише обраним, і кожен читач, на рівні з головними героями, стає одним із цих обраних. І загалом, не так вже й важливо, хто й коли вирішить відкрити для себе чарівний світ Середзем’я – головне, щоб цей час, настав для якомога більшої кількості людей. Для кожного в свій час. Тому, що ця, шедевральна фентезійна трилогія, навчає своїх читачів важливим речам. Яким саме, перелічувати не буду – хай кожен, сам для себе, відповість на це питання: чому мене навчив «Володар перснів»? Під обгорткою цього пригодницького роману, ховається дещо більше, а ніж небезпечна подорож групи казкових персонажів з певною метою. Робота над текстом і змістом, виконана настільки старанно, що приховує в собі величезну кількість підтексту, який можна трактувати по-різному, в залежності від того віку, в якому читав роман. Більш того, кожен персонаж толкінівської саги, не якийсь там, картонний персонаж для заповнення простору, а самобутня повноцінна особистість, зі своїм характером, мораллю, переконаннями, страхами та ваганнями. Кожному з персонажів, як позитивному, так і негативному – віриш. Віриш в його мотиви вчинків, в його вагання чи рішучість. Особисто мені, зустрічалось мало художніх творів, де б, персонажі виглядали настільки живими та правдоподібними у своїх вчинках. Я навіть не знаю, хто ж з персонажів – мій улюбленець. Свого часу, ними були Фродо, Гендальф, Леголас та Арагорн. Вони змінювалися в залежності від мого віку. Не хотілося б, говорити пишномовними словами, але, все ж таки, назву цей роман – великим. Великим, в буквальному сенсі. Для мене – він таким, і є. Адже, це – більше, ніж якесь фентезі, хоча, й вважаю, цей жанр, досить серйозним. Толкіну вдалося створити, і справді, щось неймовірне. Неймовірне не тільки в жанрі, а й в літературі зокрема. Він створив епічну історію, яка буде знаходити шлях до сердець абсолютно різних людей, напевно стільки, скільки існуватиме світ. І в мене, є всі підстави, так вважати. «Володар перснів» – це універсальний роман, який можна читати будь-кому, в будь-якому віці, і кожен знайде у ньому близьке йому. Цей величний твір, буде актуальним, в будь-який час, тому, що в ньому, зображено кожну людину – від незграби і боягуза до мудреця і відчайдуха, від злодія до героя. Події, які відбуваються в романі – це, напевно, історія людства, з усіма його війнами та жахами. Найголовніше, що дає читачеві цей епічний твір, звісно ж, на мою думку – це віру в перемогу добра над злом. Ця ідея проходить крізь всі три романи, а фінал «Повернення короля», лиш стверджує цей факт, показуючи, що перемогти можна лише разом, і кожен може стати тим воїном, що нанесе вирішальний удар. Навіть, якщо він, простий миролюбний садівник із Ширу, і ніхто не очікує від нього, якихось рішучих дій. Фінал трилогії, на прикладі друзів-гобітів, яскраво демонструє нам постулат: "що ніхто не повертається з подорожі, таким, яким був до неї". Дорога, обраний шлях – змінює кожного. Постає лише питання – в хорошу сторону чи ні. Шлях, обраний нашими героями – зробив їх значно кращими. Хоча, і втрат, вони зазнали чималих. Особисто для мене, хоча я гадаю, також, й для багатьох інших, фінал «Володаря перснів» – є самим епічним і душевним фіналом, з усіх мені відомих.

"The Return of the King" третья и заключительная часть о войне Кольца и приключениях Хранителей. Война за Гондор, путешествие Сэма и Фродо по землям Мордора, Шелоб и предательство Голума, множество перепетий и множество приключений. В этой части появилась возможность больше узнать о Мордоре - его охране, отрядах, друзья даже прикидываются орками и оказываются в ложном из отрядов снаряженных на войну. Война закончилась, герои возвращаются к себе в Хоббитанию, но дом не встречает их, дом стал вместилищем зла, и теперь у Фродо и Сэма, Мэри и Пипина новая миссия - закончить войну на родной земле, ведь вернулись они уже далеко не теми, кем оставили родной дом. Мне очень понравилась концовка - такая многогранная, интригующая. Трилогия потрясающая, это не просто развлекательное чтиво, это история о любви и долге, о вечном противостоянии добра и зла, о предательстве, и верности, о человеческой жадности и коварстве. И о том, что даже самые незначительные люди могут изменить ход истории, кто в лучшую сторону, а кто и в худшую.