Тож, найочікуваніший відгук для мене, адже я читала книгу МІСЯЦЬ. Почала 26 жовтня, сподіваючись, швидко ковтнути за тиждень... Ех... У якісь моменти я задумувалася, чи не кинути мені продиратися через цю доволі складну, на мій погляд, англійську ще й приправлену щедрим вживанням слів єгипетської культури. Та книга була достатньо цікава, щоб мені хотілося її прочитати попри все. Це дивно, адже я й досі не розумію, чим мене зачепило. Сюжет досить звичайний: принцеса, що чудом врятувалася, коли її країну знищили, переховується, а потім випадково заключає договір із сином того, хто очолив масовані вбивство її сім'ї і по сумісництву командиром військ ворожої імперії. Ну чесно, ми це бачили не один, не два і навіть не сотню разів. Але, що мене зацікавило: Сільвія (героїня) не хоче очолювати повстання чи рятувати колишніх громадян своєї країни. І знаєте, я ледь не вперше побачила те, що мене турбувало ще з Трону зі скла. А саме, що людина, чий народ знищили, коли вона була ще дитиною, має сумніви у своїх вірностях. Внутрішня боротьба Сільвії стала основною аркою цієї книги. І, за словами авторки, саме з цієї арки-ідеї почалося написання. Усередині неї живуть ніби різні особистості, що промовляють до неї з глибин її душі: ● одна все ще вважає себе частиною Джазаду, палає праведною люттю, коли інші злословлять про її батьківщину або утискають і вбивають її народ; ● інша живе у постійному почутті провини за те, що вона жива, за те, що відвернулася від своїх людей, заплющює очі, не хоче рятувати, очолювати боротися, що боягузка, що слабачка, зрадниця; ● і третя, яка не розуміє, чому вона усім щось винна? Чому всі інші можуть ховатися десь в надії на мирне життя, не боротися й не думати про інших, а вона щось комусь мусить, бо народилася в королівській сім'ї. Вона була дитиною, вона навіть не знає свій народ, щоб рятувати його. Мені такі переживання здалися логічними, бо мене завжди дивувало звідки бореться така самовідданість державі, частиною якої ти був у ледь свідомому віці? Це було цікаво. Але насправді, то так багато тексту, аби ви не подумали, що я дочитала лише через холодного, ідеального, красунчика-перфекціоніста — командира армії Нізалу й виходить, що заклятого ворога гг. Арін просто секс. Обожнюю оцей накал пристрастей: вона намагається його вбити сокирою, він кидає в неї ножі, ммммм. Відчуваєте? У книзі також буде політична інтрига, багацько монстрів, магія та релігія, що, звісно ж, пов'язані й максимально милі (якщо ви такі ж відбиті як і я) моменти взаємодії головних героїв. Але готуйтеся, що це слоу бьорн. І що сюжету буде більше ніж поцілунків.