Перед тим як прочитати "Господиню", я двічі дивилась екранізацію, але все одно вирішила прочитати. Не зважаючи на те, що я знала сюжет, мені було цікаво. Адже у фільмі головне дії, в книзі ж - емоції і думки. Цю книгу відносять до жанру наукової фантастики, але мені здається, що між ними спільні лише тема інопланетян і згадки про космічні кооаблі. Сюжет розгортається на Землі майбутнього, окупованій інопланетянами. Це крихітні істоти-душі, які займають людські тіла і витісняють свідомість. Вони за своєю природою не можуть чинити зла і рятують світи, де процвітає насильство. Душу на ім'я Вандрівниця вселяють у тіло дівчини Мелані, однієї з групи людей-бунтівників. Їй доведеться відшукати у мозку Мелані координати втікачів, але щось йде не так. Дівчина не зникла, вона залишається в голові Вандрівниці і стає її другим "я". Мелані нав'язує душі свої почуття, і Вандрівниця утікає до людей. Це книга про людську доброту і водночас про жорстокість, з якими зустрічають інопланетянку люди. Про те, що закохуються не в зовнішність, а в душу. Про надію і підтримку, розуміння і допомогу, бо без них виживанці довго б не протрималися. Вандрівниця розповідала про інші планети, на яких мешкають співочі кажани, ведмеді у сталевій броні, водорості, що телепатично спілкуються, квіти і монстри-пазурзвіри. Це більше схоже на фентезі, ніж на наукову фантастику, тож я так і не вирішила, куди віднести "Господиню".