«Герой віків» - це книга, яка завершує епічний цикл Брендона Сандерсона «Народжений туманом». Тут слова лишні, все одно не вийде ними передати всієї грандіозності фіналу трилогії. Варто лише сказати, що це найкраще, найдовершеніше і найепічніше завершення циклу, яке я коли-небудь бачив (молже, за виключенням «Колеса часу»). Просто насолода! Це той момент коли всі пазли сходяться і ти від цього отримуєш велику радість. І хоч книга завершилася не ванільним хепіндом, в нас є дуже багато втрат, але все ж місце для надії залишається

Отже, останній роман трилогії. До речі, назва циклу вже дає відповідь на те, чому алломантів називають з-імли-народженими або туманщиками, і це було приємно дізнатися. Герої дорослішають, їм доводиться приймати серйозні, часом дуже важкі рішення. Дивлячись на те, що вони повинні зробити заради загального, вищого блага, навіть Вен, яка часом засуджувала Келсьє за його жорсткість, нещадність, змушена тепер чинити так само, йдучи слідами вчителя. Автор ставить перед читачем дуже важливі питання про віру, довіру, про те, що є правильним. Також книга показує, що жоден вчинок не проходить безслідно Наприклад, віра в Уцілілого. Келсьє прагнув загального блага, і всупереч тому, що багато хто вважає, що він повалив Останню імперію заради особистої помсти, насправді він зробив це в подарунок світу. Але його ненависть і нещадність по відношенню до аристократів за життя (яка тоді була, можливо, виправданою), після його смерті призводить до того, що віруючі в нього заражаються такою ж ненавистю, від чого спалахують війни і руйнуються королівства. Благі наміри іноді призводять до плачевних наслідків. Але в той же час Келсьє дав людям свободу, і його тінь, яка падає на все оповідання, часом вчить і підтримує головних героїв і змушує вірити і сподіватися на щось краще простих людей. Дуже цікавою є концепція Руйнівника і Охоронця. Все ж оригінально. Найбільше мене порадував Привид. Глави про нього просто шедевральні. Радує також кінцівка. Так, кінцівка не зовсім хеппі-енд, але все ж вона несе надію.