Мої страждання над цієї книгою завершені.🎉 Чесно, зовсім не такого я очікувала від книги, що видавалася на 5+. Мені обіцяли едалт фентезі, сильну героїню майстриню-шпіонку, від ненависті до кохання та якісну світобудову. Ну... хах... Обіцяв, ще не одружився, як то кажуть. Героїня (Айя) — травмоване дитя з проблемами з довірою. Вона не шукає інформацію, не здатна відрізнити правду від брехні, бо їй очі застилають власні симпатії/антипатії до людей. Вона розважається на емоційних гойдалках і, звісно ж, має неабияку силу. Дратувало, що ставлення інших до неї, як до серйозного супротивника зовсім не виправдано, адже авторка ніде нам не продемонструвала майстриню шпіонажу. Вона лише вклала страх та благовієння перед Айєю в уста інших героїв. Вілл (чи Уілл, як вам більше подобається) — ніби адекватний хлоп, але з якоюсь мазохістською залежністю від героїні й бажанням захищати її навіть ціною свого життя, бо... бо вона то вона, схоже. Не знаю, а на мене, це просто трохи болісне перше кохання (вони були знайомі з дитинства й тоді зловили краш), якого все ніяк не може позбутися. Він дивиться на Айю через рожеві окуляри ідеальності й всепрощення. Сюжет то перенасичений подіями, імена, власними назвами, то розтягнутий на якісь непотрібні моменти. Постійні синоніми й незрозуміле використання займенників як референсів на персонажів часто заплутували мене. Тексту не вистачає плавності, через що я губилася в описах при різкому скачку з минулих спогадів на нинішні події. Навіть наприкінці книги я не до кінця розібралася з магічною систему й усіма тими назвами. Хоча в кінці знайшла глосарій (він був би доречніший на початку історії). Не знаю... книга має дуже сексі оформлення, але я пробивалася текстом занадто довго. З розумінням, що це перша книга авторки, я бажаю їй успіху з іншими. Адже, в неї є класні ідеї, а деякі моменти в цій книзі не давали відірватися чи чіпляли. Може, вона як Лі Бардуґо — стрельне шедевром янг едалту трішки згодом)