Електронна книга Терен зацвів

5
1
Код товару: 1401152
Формат
Мова книги
Видавництво
Рік видання
Опис книги

Терпко розцвітає терен. Чіпко тримається корінням землі. Уперто впирається вітрам. Морози йому - ніщо.

Багато бачив і витерпів він під копитами часу. Жодна сила не змогла винищити його.

Уміє захищати себе терен. Обережним треба бути з ним - колючий.

Мудрий він у своїй недоступності. Дивну силу має. Вабить очі й притягує думку.

Красивий терен, коли цвіте. Манять до себе його ягоди, що пахнуть небесами. Чомусь і тривожать вони, як густі хмари.

Бо крутий норов має. Не кожному спокій несе.

П'янить і ранить, лікує і бентежить. І дає надію, як ніжно-сумна пісня, в якій він є.

Таке й життя людей в оповіданнях і повісті цієї книжки. Весь час вони в роботі. У випробуваннях любов'ю, болем і сльозами. У тривогах за свої гріхи. І в молитвах до Бога.

Вони красиві й тоді, коли щось і незграбно роблять. Добрі й ніжні, хоч комусь від того й болить. Життєлюбність не покидає їх і за мить до смерті. Бо вірять, що й на Небесах є життя.

Отакі люди, з якими зрісся у своїй творчості Дмитро Кешеля. Мусимо їх любити. Бо не любити їх не можна. Гріх не любити їх.

А терен таки зацвів.

Характеристики
Видавництво
Кількість сторінок
160
Де читати книгу?
Читайте і слухайте книжки в мобільному застосунку
або завантажте
epub
Підходить для Apple Books (iPhone, iPad)
mobi
Підходить для електронних книг Amazon Kindle
pdf
Відкривається в Adobe Reader або браузері
Варіанти оплати
Оплата карткою онлайн (через сервіс LiqPay)
Відгуки
5
1
Anna Melnikova
25 грудня 2023 р
У кожному оповіданні - чиєсь життя.
Колись я починала читати "Родаків" Д. Кешелі і мені не пішло. Цю книжку я купила лише тому, що мені треба було замовлення на певну суму. І не шкодую. По-перше, купа смачних висловів, я їх колекціоную: "ідіть ви до мари, бабо", "стегна грішно сміються", "почувши ґвалт ... висунула пелеханю невістка Настя - жінка, немита на рот, і шкодлива, як мацур", "моя п'янка - не твої воші, і най тебе не кусають", "сонце вже ґаздувало в обійсті", "забрьохана по вуха у глеї, промерзла до кісток осінь", "людиною була доброю, як скибка хліба", "вітер переляканим собакою шмигнув біля порога під ногами й грайливо кинувся на вулицю", "було в нього таке відчуття, ніби йому на серці гуси переночували", "село вдавилося несподіванкою", "виросла би тобі за таку вістку на язику бородавка", "нам тоже на душі не меди течуть", "люди, як трави - куди сильний вітер, туди й гнуться", "як таких гостей приймати, то ліпше холеру мати", "жебрач люблять воші, а ґаздів - гроші" і т.п. Оте звертання на "ви" до батьків, яке вже майже не зустрінеш... "Доки нас люблять і пам'ятають на цьому світі, ми не вмираємо. І не зникаємо". У кожному оповіданні - чиєсь життя. Сповнене бажань, тяжкої роботи, кохання, туги, надії. Оповідання про простих людей, які, може, й освіти не мали, а за словом в кишеню не лізли.
Виникли запитання? 0-800-335-425
Зв'язатися
56 грн