А для мене ця книга стала однією з улюблених! Я вже далеко не підлітка, і люблю олдскул: проф.Толкіна та ін. класиків епікфентезі. Незважаючи на це, мені Темне сходження дуже й дуже зайшло. Емоційно мене ще й як зачепило, а герої геть не здалися пласкими. В історії були як і знайомі повороти (так, віяння Толкіна там відчуваються, і для мене це як раз плюс, а не мінус. Не копіювання, а класна великодка для поціновувачів), так і цілком оригінальні, яких я в інших історіях не зустрічала.

Це неймовірно нудна та розтягнута історія з купою повторюваних діалогів, згадками минулих подій. Плоскі та абсолютно не виразні персонажі, які зовсім не викликають жодних емоцій до себе. Автор намагалася додати сюжету драматизму за рахунок купи вбивст та вагомості за рахунок постійного наголошення на тому, що світ Хранителів древній та сповнений магії. А ще у автора, якийсь пунктик на зовнішності героїв.Вона при будь-якій можливості описує прекрасні риси обличчя, шикарне волосся, благородне походження і т.п. При цьому забуваючи про риси характеру, через що, усі персонажі вийшли якимись кривими,але красивими та шляхетними. Поціновувачі творчості професора Толкієна, тут помітять не одну повністю або частково вкрадену сцену та сюжетну арку з Володаря перснів. Ця книга, можливо підійде підліткам не старше 16-17 років. Це,як раз середній вік персонажів історії.

я чула від інших людей, що під час читання у них у голові з'являються зображення, сцени, візуалізація того, що відбувається на сторінках книги. у мене такого ніколи не було, бо ніяких картинок я не бачу, а сприймаю сюжет через відчуття. моя особиста проблема з цією книгою полягає в тому, що я не отримала вдосталь емоцій, не проемпатувала настільки, як хотілося б. я "відчувала" цю історію фактично лише на діалогах. от вони мені дуже сподобалися, написані живо та яскраво. але поза ними... не знаю, я немов спостерігала за подіями крізь товщу води, бачила, що відбувається, але не перебувала безпосередньо там. оживала я також на сценах з Джеймсом - тоді ж прокидався і головний герой Вілл, який більшість часу здавався мені нерозкритим. не знаю, можливо, це через те, що головна трійка Вайолет, Вілл та Джеймс якраз того віку, коли вони вже не діти, але ще й не дорослі, а десь посередині (хоча 16-18 років за мірками 19 століття це вже не підлітки), або ж через багато прогалин в їхньому минулому, які їм доводиться заповнювати ось зараз по ходу сюжету, але всі вони здалися недостатньо розкритими для мене, немов вони самі не дуже розуміють себе.