У 1942 році Лалі Соколова привезли в один із найбільших таборів смерті — Аушвіц. Він знав багато мов, тож йому доручили таврувати в’язнів — дряпати цифри на їхніх руках. Сьогодні ці номери — один із головних символів антилюдяних злочинів Голокосту.

У черзі на татуювання стояла молода дівчина Ґіта, налякана й розгублена. Для Лалі це було кохання з першого погляду. Він заповзявся не тільки вижити, але й будь-якою ціною захистити її. Так почалася одна з найбільш життєствердних, відважних, зворушливих історій про Голокост: історія кохання татуювальника Аушвіцу.