Тарас Григорович Шевченко - геній української літератури, який завдяки своїми талантами та безмежною любов'ю до Батьківщини назавжди залишиться у людській пам'яті. Його твори (як прозові, так і віршовані) полюбилися не лише українському народові, а й багатьом іншим національностям. Вони перекладені десятками різних мов світу. Така популярність пояснюється тим, що Шевченко умів простими народними словами описати глибокі почуття, любов до рідної землі, патріотизм. Окрім того, Тарас Григорович не боявся висміювати, критикувати й засуджувати розпусту, владу й кріпацтво простих селян. У даній книзі звертається увага саме на прозові твори Шевченка, у яких він описував свої спогади, а також часто уривки, значимі події свого життя. Навіть у простих замітках, щоденникових записах він проявляв майстерність та здатність володіти словом. Кожна сторінка цих заміток насичена багатством української мови, вдячністю своїм друзям й товаришам за підтримку, безмежною відданістю й любов'ю своїй рідній країні. Навіть те, що в оригіналі ці твори написані російською мовою, не зменшує їх цінності. Від мене 5/5. Рекомендую з, хто прагне ближче познайомитися із творчістю Тараса Шевченка.

Повісті Тараса Шевченка розкривають нові особистісні враження поета й художника від його мандрів Україною та Петербургом. Усі повісті Шевченко писав російською мовою, проте у цьому виданні вони подаються в українському перекладі, що абсолютно не псує загального враження і в дечому навіть додає певної мовної виразності. Для мене найцікавішою є повість "Художник", яка вміщена першою. У ній Шевченко колоритно, із посиланнями на відомих митців, змальовує картину життя учнів Петербурзької академії мистецтв, де готували "живописцев, ваятелей и зодчих". У цій повісті, автор пише про себе, про своє в минулому кріпацьке життя, про мрії і бажання, про знайомство і спілкування із представниками петербурзької інтелігенції, як Гребінкою Є., Жуковським В., Брюллловим К. Про те, з чого складалось його життя, ще будучи кріпаком, і як воно змінилось із отриманням відпускної: "Самому тепер не віриться, а дійсно так було. Я з брудного горища, я, нікчемний замазура, на крилах перелетів до чарівних залів Академії мистецтв". Загалом раджу читати усім, навіть якщо ви не є шанувальниками поезії Тараса Шевченка, адже ці оповіді винурюють із небуття давні сторінки історії України, показують творчий шлях нетипової людини, взаємини, що складались між кріпаками та їх господарями, розповідають про визначних людей, що збагатили мистецтво і саме тут вони постають живими, а не просто портретами зі стін.