«Тарас Бульба» в двадцять першому столітті – це вже не просто повість, яка мала дві редакції. Для сучасної людини це вже не тільки класична однойменна опера Миколи Лисенка (до речі, якщо хто-небудь хоч коли-небудь слухав українські народні пісні, то неодмінно впізнає знайомі колоритні мелодії в цьому видатному музичному творі). Тепер це – і рок-фестиваль, і кілька фільмів в різному виконанні, і численні ресторани, готель, набір цукерок тощо. Очікуємо навіть появу новітньої рок-опери «Тарас Бульба», але вже на сучасний мотив. Цікаво, а як би це сприйняв Микола Васильович Гоголь? Маючи на руках другу, пізнішу версію цієї повісті як російською мовою, так і в перекладі українською, випущених ще за радянських часів, мені було все ж таки цікаво отримати та прочитати першу – автентичну версію цього епічного твору, що я й з часом зробив. Тим більше, неодноразово перебуваючи за мурами Дубенського замку, і відчуваючи цю величну атмосферу нашої минувшини, козаччини, просто неможливо було не прочитати «Тараса Бульбу». Багато вже написано про первісного «Тараса Бульбу» в перекладі Василя Шкляра. Мої ж враження такі: книга і справді виконана в хорошому художньому оформленні, з виділенням кожної частини, з дуже гарною візуалізацією з репродукцією картин відомих художників. Мовби поринаємо в ту далеку атмосферу часом навіть жорстокого і дикого світу… Одним словом, читати її - одне задоволення!

Якщо б мене запитали, який найвидатніший твір Миколи Гоголя, – я б відповів, що «Тарас Бульба». Звичайно, в цього неординарного і талановитого письменника, і окрім того, є чимало повістей і оповідань, котрі стали улюбленими, не тільки в українців та росіян, а й у іноземців. Та все ж таки, саме повість, про полковника козацького війська Запорізького, Тараса Бульбу та його синів, напевно є найвідомішою, не тільки у нас, а й за кордоном. Не візьмуся стверджувати, скількома саме мовами, перекладено цей твір, але як мені відомо, то навіть арабською, китайською, японською та ідишем, що вже говорить про те, що історія цікава багатьом людям, далеким від славного минулого українських козаків. І хоча, у світі більш відома російськомовна версія повісті, де головний герой гине у кінці, та все ж, завдячуючи, іншому талановитому українському письменнику і нашому сучаснику, Василю Шкляру – ми, відтепер, можемо ознайомитися з першим варіантом цього твору, який було видано ще на сім років раніше. Звичайно, ця версія, в багато чому відрізняється від загальноприйнятої, але також заслуговує на вашу увагу. У ній на цілих три глави більше, змінена кінцівка, і як на мене, то такий фінал, є більш прийнятним. Також великий плюс, саме цієї версії, в тому, що в ній, козаки зображуються більш правдоподібніше, краще вимальовується дух козацтва, а головне, що в ній відсутня царська пропаганда, як це було в канонічній версії твору. Щоправда, є й невеличкий недолік, порівняно з відомішою версією – вона виглядає не настільки епічною та яскравою. Напевно в силу того, що не настільки детально пророблена. В цьому плані, друга версія виграє. Виграє у плані яскравого художнього зображення української природи та побуту козаків. Та все ж таки, не дивлячись на це, вона також заслуговує на вашу увагу, хоча б тим, що більш україноорієнтована, і так як Гоголь, спочатку написав її, а вже потім був змушений, переробити і написати "процарський" варіант, то гадаю, є більш правдивою, і такою, якою автор її і задумував. Якщо так сталося, що ви ще не читали «Тараса Бульбу», то я вам рекомендую це зробити – повірте, недаремно цей твір, входить до золотої колекції української літератури і дотепер користується попитом серед читачів. Якщо ж, ви вже знайомі з класичним «Тарасом Бульбою», то рекомендує ознайомитися, і з першоджерелом. Повірте, не тільки головний герой, а й вся історія, постане перед вами, у зовсім іншому антуражі.

Коли ти молодий, ти палаєш бажанням довести усім, що ти не гірший і стати кращим. А коли ти людина літнього віку, ти бажаєш довести собі, що твої сили ще не вичерпані. Тобі немов відкривається друге дихання. Проте чи варто так ризикувати? У Тараса Бульби була дружина та двоє синів. Сам Тарас - колишній козак. Один з його синів, Остап, був цілковитою копією батька. Такий же запальний, бойовий та бажаючий пригод парубок. Інший же син, Андрій, був більше писемною, ніж військовою людиною. Андрій був розумний та бажав навчатися, на відміну від свого брата. Після ностальгічних думок, старий Бульба вирішує відправити синів на Січ, аби там з них зробили чоловіків.Проте його метою було повернення на поле битви. Прибувши на Січ, Бульба та його сини дізнаються про шкоду, нанесену поляками. Під тиском Тараса відбуваються перевибори кошового отамана. Той дає команду готуватися до війни з Польщею. Козаки вирушають до одного з польських міст, де відбуваються основні події твору. Основною думкою історичної повісті є усвідомлення того, що життя завжди ставить нас перед вибором і лише ми здатні творити своє майбутнє. Родина, чи кохання? Про це й написано у творі Миколи Гоголя - Письменника з великої літери.