Тут є історія через призму людських доль, атмосфера довоєнного багатонаціонального Львова і висміювання радянських окупантів як бонус. Хронологічно роман рухається кількома напрямками. Оповідач розкриває історію дорослішання і сімейну драму чотирьох хлопчиків. Йосиф, Вольф, Ясь і Орест. Єврей, німець, поляк і українець. Що їх об'єднувало? Батьки усіх загинули за Україну від рук бійців Котовського під Базаром у 1921. Ви певно чули про Котовського - а чи чули ви про Базар? Інший період - уже сучасні часи, де діє філолог Ярош, який розгадує таємницю танґо. Без любовних пригод тут не обійдеться. У результаті всі сюжетні нитки зійдуться в одну. Розкривати, що таке це "Танґо смерті" я не буду, щоб не зіпсувати вам враження. Винничук піднімає низку важливих тем: Голокост, радянська окупація Галичини. Колись ці описи "товаришок" у нічних сорочках у театрі і "товаришів" з фетишем на годинники здавалися історичним анекдотом, художнім перебільшенням. Поведінка окупантів у 2022 не залишає сумнівів, що все було ще гірше у 1939. Письменник описує звірства НКВС при першому відступі зі Львова. На це їм часу вистачає завжди... У романі колоритна львівська говірка, і є словник, якщо деякі слова читачу незнайомі. Винничук впізнається за описами смаколиків, фентезійними вставкою і трохи недоречною на мій смак еротикою.

Мабуть, "Танго смерті" Юрія Винничука - одна з найживіших книг, яку мені доводилось читати. Вона - про любов та надію, які є непідвладними часу, бо люди зустрічаються у минулих і наступних життях. Можна сказати, що зв'язок у творі є не тільки між сучасним Львовом і Львовом довоєнних і воєнних часів (період Другої Світової), а й з Туреччиною - спойлерити далі не буду ;) По суті, у книзі простежуються два сюжетних центри - з одного боку, товаришування та життя чотирьох друзів - українця, поляка, німця і єврея, з іншого - історія дослідника, який намагається розплутати надзвичайно складну загадку. Кожна сторінка роману затягує і не відпускає - не лише добірною львівською ґварою і чудовим, ба іноді навіть чорним гумором, а ще й описами прекрасного міста, в якому мені пощастило мешкати ось уже кілька років. І описи ці спонукають далі відкривати Львів, сповнений таємниць. Окремої уваги заслуговує краплина містицизму, якої виявилося ні багато ні мало, щоб передати атмосферу як твору, так і самого міста. Разом з цим були моменти, які мене шокували та іноді змушували думати, що містицизм таки присутній і в нашому сучасному житті. Якщо звернути увагу на дату написання (або публікації) цієї рецензії, то можна зробити висновок, що я прочитала цю книгу у час широкомасштабного вторгення російської федерації в нашу Україну. У "Танго смерті" описані події, коли радянські солдати зайшли до Львова, і звісно, чинили звірства. І як виявилося, розстрілювати невинних людей із зав'язаними за спиною руками - це їхня давня практика. Словом, під час прочитання деяких епізодів у мене пробігали мурахи, і перед очима виникали кадри з Бучі та інших міст, що пережили російську окупацію - і це відбувається зараз, у 2022 році. Страшно уявити, наскільки у ворогів нічого не змінилося з першої половини 20-го століття... Наостанок, ця книга, окрім своєї життєствердності, віри в любов та надію, показує, що ми як нація - нерозривні зі своєю історією і повинні її знати, плекати і пам'ятати.

Неймовірна подорож до Львова. Особливої уваги заслуговує мова, наповнена галицьким колоритом. Яскраво зображено життя сучасного Львова, а також описано його історію. На кожній сторінці яскраво оживає життя львів'ян від 30-х років і до наших днів. Розкривається трагічна історія воєнного періоду через історію дружби між людьми різних національностей. Крізь роки описується історія кохання і прагнення до життя. Легка фентезійність, чи навіть містичність привносить ще більшу загадковість і захоплює своїм сюжетом, підтримуючи бажання поглинати сторінку за сторінкою. Кожна нова сторінка заворожує новими зображеннями того чи іншого періоду життя міста. Незважаючи на назву, твір є життєствердним і вселяє певний оптимізм.